Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3та захисника ОСОБА_2 на вироки Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року та колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_3

Вироком Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року засуджено

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Дмитрівка, Знам"янського району Кіровоградської області, мешканцяАДРЕСА_1зареєстрованого в с. АДРЕСА_2 судимості не має,

за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України суд зобов'язав ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації у ці органи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3на користь НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області 882 грн. 58 коп. - судові витрати, пов'язані з проведенням судово-імунологічної експертизи, на користь потерпілого ОСОБА_4матеріальну шкоду у сумі 777 грн. та 5000 грн. моральної, а також витрати за надання юридичної допомоги у сумі 1000 грн.

ОСОБА_3визнано винуватим у тому, що він 20 травня 2006 року приблизно о 23 годині біля кафе "Лілея" по вул. Нечаєва в с. Дмитрівка Знам"янського району Кіровоградської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_4. кулаками та ногами численні удари в область обличчя, голови та живота, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді закритої черепно-мозкової травми.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області 18 березня 2008 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_3. покарання скасував й постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_3. за ч. 1 ст. 121 КК України п'ять років позбавлення волі.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_3. посилається на неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України з огляду на те, що завдані ним потерпілому ОСОБА_4. удари не могли спричинити тяжкі тілесні ушкодження. Стверджує, що суди обох інстанцій допустили неповноту судового слідства, оскільки не з'ясували всіх обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень і прийшли до необгрунтованого висновку про те, що всі вони заподіяні саме ним. Крім того, апеляційний суд необ'єктивно оцінив обставини справи та дані про його особу і безпідставно визнав неможливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Тому засуджений просить змінити вироки, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 на ч. 1 ст. 122 КК України й призначити йому покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.

Захисник ОСОБА_2. у касаційній скарзі вказує, що висновки суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3за ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на суперечливих, однобічно оцінених та зібраних із порушенням вимог закону доказах, що потягло неповноту з'ясування обставин справи і, зокрема, питання щодо винуватості засудженого у спричиненні потерпілому всіх виявлених у нього тілесних ушкоджень. Крім того, зазначає, що апеляційна інстанція не врахувала всіх пом'якшуючих обставин і призначила ОСОБА_3. занадто суворе покарання. З наведених мотивів захисник просить скасувати вирок апеляційної інстанції й справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав касаційні скарги, прокурора про законність та обґрунтованість постановлених судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3в умисному заподіянні ОСОБА_4. тяжких тілесних ушкоджень відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Зокрема, матеріалами справи встановлено і це не оспорюється в касаційних скаргах, що ОСОБА_3. 20 травня 2006 року у вказаний час на грунті неприязних стосунків застосував до ОСОБА_4насильницькі дії, після яких останній 22 травня 2006 року доставлений у медичний заклад.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз, в тому числі комісійних, у потерпілого виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому верхньої щелепи по типу ЛЕ-ФОР 1-2 із переходом на стінки очниць, подвійного перелому (ангулярного) нижньої щелепи зліва і справа зі зміщенням, лінійного перелому лобної кістки зліва в ділянці верхньої стінки лобної пазухи, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, рани спинки носу по боковій поверхні справа з переломом кісток носу, синців у ділянках орбіт справа та зліва, гематом в ділянках нижньої щелепи зліва та справа. За ступенем тяжкості вона відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Наявність у ОСОБА_4зазначених тілесних ушкоджень і ступінь їх тяжкості в касаційних скаргах не заперечується.

Доводи касаційних скарг про те, що суд неналежно з'ясував обставини отримання потерпілим виявлених у нього тілесних ушкоджень, оскільки не всі вони виникли від ударів засудженого, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Зокрема, із показань очевидців події, а також ОСОБА_3, вбачається, що ніхто з присутніх крім засудженого ударів ОСОБА_4. в обличчя та голову не завдавав.

ПотерпілийОСОБА_4. вказував, що під час бійки, яка виникла між ним та ОСОБА_3., останній наносив йому удари руками й ногами в голову й обличчя, внаслідок чого він утратив свідомість.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 ОСОБА_8. пояснили, що були очевидцями того як ОСОБА_3. під час побиття ОСОБА_4. завдав йому неодноразові удари взутими ногами та кулаками в область обличчя та голови.

Показаннями зазначених осіб спростовуються доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_3. ударив потерпілого кулаком в обличчя лише один раз, а тому не міг заподіяти всю сукупність виявлених у нього тілесних ушкоджень.

Колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про суперечливість показань вказаних свідків, оскільки аналіз їх показань свідчить про те, що вони як під час досудового слідства, так і в суді були послідовними, пояснення щодо кількості ударів, завданих ОСОБА_3. ОСОБА_4., стосувались саме тих обставин, які кожний з них сприймав на місці події.

Крім того, їх показання узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, за вказаними висновками судово-медичних експертиз вищенаведені пошкодження в області голови потерпілого утворились одночасно від 3-4 локальних травматичних впливів тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки та ноги у взутті. При цьому взаєморозташування, локалізація та характер пошкоджень виключають можливість їх утворення в результаті падіння потерпілого з висоти власного росту на тверду поверхню або виступаючі предмети.

Не підтверджуються доводи касаційних скарг і показаннями інших очевидців події ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 оскільки ніхто з них не стверджував, що засуджений завдав потерпілому в обличчя лише один удар.

Спростовується матеріалами справи і твердження в касаційних скаргах про можливість отримання ОСОБА_4. тяжких тілесних ушкоджень внаслідок падіння вдома після подій 20 травня 2006 року.

ЯкОСОБА_4., так і свідок ОСОБА_13 заперечували, що потерпілий після отриманої травми, знаходячись вдома, падав. Крім того, із змісту наведеної у висновках судово-медичних експертиз історії хвороби потерпілого вбачається, що при прибутті 22 травня 2006 року у лікувальну установу він указав, що травму отримав унаслідок побиття.

Таким чином, обставини заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень встановлені судом із достатньою повнотою і відповідно з наявними доказами.

Не свідчить про неповноту дослідження справи і та обставина, що судово-медичними експертизами не встановлена ступінь тяжкості кожного виявленого у потерпілого тілесного ушкодження в області голови, оскільки згідно з висновками цих експертиз закрита черепно-мозкова травма виникла у потерпілого від сукупності вищенаведених ушкоджень, у зв'язку з чим розмежувати окремо кожне по ступені його тяжкості неможливо.

Касаційною інстанцією не встановлено будь-яких даних про порушення органами досудового слідства норм кримінально-процесуального закону при дослідженні обставин справи, які б свідчили про недопустимість зібраних по справі доказів, як про це стверджує захисник, який у касаційній скарзі також конкретно не вказує, в чому полягають такі порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що всі виявлені у ОСОБА_4тілесні ушкодження, які є тяжкими, завдані йому ОСОБА_3., а тому правильно кваліфікував дії останнього за ч. 1 ст. 121 КК України.

Виходячи зі ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо наявності обставин, що пом'якшують покарання, апеляційний суд обґрунтовано визнав застосування до засудженого ст. 75 КК України безпідставним. Колегія суддів касаційного суду вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3. вироком апеляційної інстанції, є справедливим та необхідним для його виправлення й попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_3та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вироки Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2007 року та колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 березня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без змін.