розглянувши в судовому засіданні 19 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2007 року

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Запоріжжя, такого, що немає судимості в силу ст.. 89 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього відповідних обов'язків.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він протягом січня - липня 2007 року, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного посіву, вирощування коноплі з метою збуту, а також з метою виготовлення, зберігання з метою збуту і збуту наркотичних засобів - канабісу, організував стійку злочинну групу, в яку втягнув ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6(яких засуджено тим же вироком і який ними не оскаржено) та двох невстановлених у справі осіб.

За вказаний період часу ОСОБА_1 спільно з названими особами незаконно вирощували у двох збудованих ними теплицях на території домоволодіння по вул. Радянській, в с. Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області 608 рослин коноплі, а також двічі збув особливо небезпечний наркотичний засіб в кількості 3.2 гр. і 28.8 гр., а всього 32.04 гр. висушеної рослини коноплі (канабіс) за 100 грн. ОСОБА_7

Вироком апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано і йому призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати і залишити в силі вирок місцевого суду, оскільки вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання засудженого, зокрема, щире каяття, повне визнання ним своєї вини, сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої дочки та матері-пенсіонерки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_3 на підтримання касаційної скарги, думки прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджено сукупністю зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обґрунтовано покладено судом в основу вироку і по суті у скарзі не заперечується.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України є правильною і також не оспорюється.

Доводи у касаційній скарзі про те, що засудженому призначено надміру суворе покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України є безпідставним.

При постановленні вироку апеляційним судом враховано обставини, що пом'якшують покарання засудженого, зокрема, його щире каяття, повне визнання ним своєї вини, сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої дочки та матері-пенсіонерки, тобто тих, про які йдеться у касаційній скарзі.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

З урахуванням наведенного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 5 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Уточнити резолютивну частину цього вироку і вважати ОСОБА_1 засудженим не за частиною третьою, а за частиною другою ст. 310 КК України.