Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 197 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 13 лютого 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи матеріально відповідальною особою, згідно договору про повну матеріальну відповідальність, який був укладений між ним та Кримським державним медичним унніверситетом, неналежно виконував обов'язки по зберіганню ввіреного йому майна. 21.09.2001 року ОСОБА_1 по довіреності отримав рентгенівську установку "Сателек", вартістю 11 211 грн., яку придбав Кримський державний медичний унніверситет. Дану установку ОСОБА_1 розмістив в приміщенні вахти кафедри ортопедичної стоматології. Установку під облік нікому не здав. Під час проведення інвентаризації21.02.2005 року було виявлено відсутність даної рентгенівської установки в упаковці.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що він не є суб'єктом даного злочину, оскільки договір про повну матеріальну відповідальність укладений з ним незаконно.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, просив вирок скасувати, а справу закрити за сплином строків давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд при розгляді справи допустив неповноту та необ'єктивність у дослідженні обставин справи. Так, суд у мотивувальній частині вироку не навів мотивів вчинення злочину ОСОБА_1. Суд не вказав у чому саме полягало неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків по зберіганню та охороні ввіреного йому майна. Крім того, необхідно дати оцінку рішенню Київського районного суду м. Сімферополя від 21 червня 2007 року про визнання договору про повну матеріальну відповідальність від 19 липня 1999 року між асистентом кафедри ортопедичної стоматології ОСОБА_1 та Кримським державним медичним університетом недійсним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід ретельно дослідити всі обставини по справі та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи, викладені у скарзі засудженого ОСОБА_1, можуть бути перевірені в ході нового судового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.