Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Жука В.Г. і Мороза М.А.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні 29 травня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 7 вересня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше неодноразово судимого, останній раз

30.11.2006 року Горностаївським районним судом

Херсонської області за ст. 395 КК України (2341-14)

на 6 місяців арешту,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено певні обов'язки відповідно до вимог ст. 76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4.06.2007 року, перебуваючи в нетверезому стані, поблизу вул. Жовтневої в смт. Горностаївка відкрито для потерпілого ОСОБА_2 викрав у нього гроші в сумі 130 грн..

26.07.2007 року ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, проник в будинок ОСОБА_3 на вул. Північній в с. Велика Благовіщенка Горностаївського району та відкрито для потерпілої ОСОБА_3 викрав її майно на суму 100 грн..

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1у, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу засудженого і призначив занадто м'яке покарання. Крім того, на думку автора подання, суд не навів переконливих мотивів щодо застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) . У поданні зазначається, що ОСОБА_1у органами досудового слідства пред'являлось обвинувачення у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України. Проте, суд кваліфікував дії ОСОБА_1 лише за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) і на порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) не мотивував своє рішення щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) . Вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 лише за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) є неправильною, що суд, порушив вимоги ст. 277 КПК України (1001-05) при зміні обвинувачення в суді, розглянув справу у відсутності потерпілого.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали або постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у відкритому викраденні 14.06.2007 року грошей з кишені штанів ОСОБА_2 та відкритому викраденні 26.07.2007 року з проникненням в житло майна ОСОБА_3 і його дії було кваліфіковано відповідно за ч. 1 ст. 186 та ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) .

Суд визнав обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1у органами досудового слідства доведеним і кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) , як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням до житла. При цьому суд взагалі не мотивував своє рішення щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) , чим допустив порушення ст. 334 КПК України (1001-05) .

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 лише за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) викликає сумнів, оскільки він по першому епізоду до житла не проникав, гроші забрав у потерпілого ОСОБА_2, коли вони йшли по вулиці, а тому в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, яка передбачена ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) , як проникнення до житла.

Крім того, під час судового слідства прокурором 7.09.2007 року винесено постанову про зміну обвинувачення, якою з обсягу обвинувачення ОСОБА_1 виключено ч. 1 ст. 186 КК України (2341-14) як зайво інкриміновану. Відповідно до ст. 277 КПК України (1001-05) прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, його захиснику, відповідачу і їх представникам, а суд роз'яснює права учасникам процесу у зв'язку зі зміною обвинувачення, після чого відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному можливості підготуватися для захисту проти нового обвинувачення. Проте, такі вимоги кримінально-процесуального закону, судом не виконані, оскільки постанову про зміну обвинувачення винесено 7.09.2007 року і в той же день постановлено вирок, справу розглянуто без участі потерпілої ОСОБА_3, якій постанови не вручалася, чим порушено права потерпілої та цивільного відповідача, які передбачені ст. ст. 49, 50, 367, 368 КПК України (1001-05) .

Відовідно до ч. 1 ст. 370 КПК України (1001-05) розгляд справ за відсутності потерпілого без виклику його у судове засідання є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Крім того, суд в порушення вимог ст. 65 КК України (2341-14) призначив ОСОБА_1у покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 раніше був неодноразово судимий, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і, маючи непогашені судимості, знову скоїв злочини, які відносяться згідно ст. 12 КК України (2341-14) до категорії середньої тяжкості та тяжких. Також суд не врахував, що матеріальну шкоду заподіяну ОСОБА_2, ОСОБА_1 не відшкодував. Не враховано судом і те, що злочини засуджений вчинив, перебуваючи в нетверезому стані. Призначаючи покарання ОСОБА_1у із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , суд не навів достатніх мотивів для прийняття такого рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_1 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок вирок Горностаївського районного суду Херсонської області від 7 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.