розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 травня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року.

Даним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

-за ч.1 ст.263 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_3 1.321,65 грн. матеріальних збитків і ОСОБА_4 1.000 грн. матеріальних збитків та 2.500 грн. моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_1 у 2003 році у своєму будинку, розташованому АДРЕСА_1 виготовив саморобним способом пістолет калібру 15,5 мм, який зберігав у гаражі за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

12 липня 2004 року ОСОБА_1 знарядив цей саморобний пістолет велосипедними підшипниками і, маючи умисел на вчинення умисного вбивства водія таксі з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в районі кінотеатру "Шахтар" у м.Горлівці попросив водія таксі "Супер" ОСОБА_4 на автомобілі "Део-Сенс" відвезти його у с.Зайцево та сів на заднє сидіння вказаного автомобіля за водієм.

Прибувши у с.Зайцево, в районі школи № 15 ОСОБА_1 дістав із сумки заздалегідь приготовлений саморобний пістолет, від цигарки підпалив його запал і з метою умисного вбивства з користі і незаконного заволодіння транспортним засобом зробив постріл у голову потерпілого, але останній ухилився і заряд самопала потрапив у спину ОСОБА_4, заподіявши вогнепальне поранення задньої поверхні грудної клітки.

Далі ОСОБА_1 ззаду обхопив двома руками шию ОСОБА_4 та застосовуючи фізичну силу почав здавлювати її. Потерпілий вчинив активний опір, звільнився і вискочив з автомобіля.

Таким чином ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства з користі до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_4 встиг увернутися від пострілу й вчинив активний опір, після чого звернувся за медичною допомогою.

Заволодіти транспортним засобом ОСОБА_1 також не вдалось, оскільки на місце події підійшли ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які його утримували, а ОСОБА_4 сів в автомобіль і втік з місця події.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 стверджує, що у нього не було умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 і заволодіння автомобілем. Вважає, що його дії слід кваліфікувати як хуліганство, однак, за змістом скарги, засуджений просить пом'якшити покарання;

захисник ОСОБА_2 вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати тільки за ч.1 ст.263 та ч.4 ст.296 КК України (2341-14) , оскільки умисел на умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів і заволодіння транспортним засобом матеріалами справи не доведений. За змістом скарги захисник просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність внесення змін до вироку в частині призначеного засудженому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підоягають частковому задоволенню за таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, незважаючи на те, що він на досудовому слідстві постійно змінював свої показання, а в судовому засіданні взагалі відмовився від дачі показань, підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених судом.

Так, на досудовому слідстві будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_1 розповів про свій намір заволодіти автомобілем вбивши водія таксі і при проведенні відтворення обстановки і обставин події підтвердив такі показання.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що коли засуджений попросив зупинити автомобіль, повернувшись, він побачив в його руках пістолет і одразу ж наклонився. Прозвучав постріл, від якого розбилось скло, ОСОБА_1 обхопив його шию двома руками і почав душити. В ході боротьби він укусив засудженого за палець і надавив на око, внаслідок чого зміг вискочити з автомобіля. Відкривши задні двері ОСОБА_1 знов направив на нього самопал, яким в ході бійки завдав йому удар по голові, при цьому висловлював погрози вбивством.

Аналогічні показання потерпілий давав в ході досудового слідства.

Згідно з даними судово-медичної експертизи потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок вогнепального поранення, що потягли довгостроковий розлад здоров'я, та легкі тілесні ушкодження від здушування шиї.

Iз показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 видно, що проходячи з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 біля школи № 15 у с.Зайцево м.Горлівки вони почули постріл, побачили автомобіль-таксі "Део-Сенс" і засудженого з потерпілим. ОСОБА_1 намагався вдарити ОСОБА_4 пістолетом по голові і вимагав передачі йому автомобіля. Поки вони намагались його заспокоїти, потерпілий сів в автомобіль і поїхав. Пізніше він розповів, що хотів вбити водія таксі і заволодіти його автомобілем з метою проїхаться.

Згідно з даними судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлено крововиливи в оболонку правого ока, садна на кінцівках та кусані рани пальця правої руки, що підтверджує показання потерпілого в частині того, що засуджений отримав їх в ході боротьби.

Аналізуючи наведені показання потерпілого і свідків колегія суддів вважає безпідставними доводи у касаційних скаргах ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 про відсутність у засудженого умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 та заволодіння його транспортним засобом і кваліфікації його дій як хуліганство.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 та ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" (270-17) від 7 травня 2008 року було внесено зміни, відповідно до яких за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті або частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_1 за вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_4 з корисливих мотивів було призначено покарання на 12 років позбавлення волі, що перевищує максимальну межу санкції передбаченої п.6 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) , його слід знізити до 10 років з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, знизити йому покарання за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, і на підставі ст.70 КК України (2341-14) вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 та ч.3 ст.15, ч.3 ст.289 КК України (2341-14) , на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.