Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 3 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Полтавської області щодо ОСОБА_1 та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 7 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі;

на ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ч.1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі;

на ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно 1306,29 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а також на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 1300 грн. та з ОСОБА_3 700 грн.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 12 грудня 2006 року на вул.Шевченко у с.Крюково Полтавської області на ґрунті неприязних відносин, застосувавши дерев'яну палицю, заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 незаконно проникли в будинок ОСОБА_4 шляхом пошкодження дверних запорів та відтягли туди ОСОБА_2, після чого за попередньою змовою між собою, скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито викрали його майно на загальну суму 512 грн.

Крім того, влітку 2006 року ОСОБА_1 зірвав (незаконно придбав) у лісосмузі поблизу с.Бойківське Полтавської області рослини коноплі, які переніс та незаконно зберігав без мети збуту за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 травня 2007 року вирок у частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України скасовано і справу в цій частині закрито за відсутністю складу злочину. За сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 309 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі. Застосовано до ОСОБА_1 п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року і звільнено його від покарання. У решті вирок залишено без зміни. У зв'язку з відбуттям покарання ОСОБА_3 звільнено з-під варти.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 посилається на те, що справа розглянута судом неповно та однобічно. Вважає, що суд призначив засудженим надто м'яке покарання та безпідставно зменшив суму на відшкодування моральної шкоди. Крім того, не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України та закриттям справи у цій частині. Вважає, що засуджені мали бути притягнуті також до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 135 КК України, а ОСОБА_3 - ще й за ч.1 ст. 122 КК України. ОСОБА_2 вказує на порушення його процесуальних прав під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу апеляційного суду Полтавської області у частині застосування до засудженого ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання і вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, підтверджується зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку.

Рішення суду апеляційної інстанції про скасування вироку у частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України із закриттям справи в цій частині є обґрунтованим. Так, викрадаючи речі ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вважали, що потерпілий не усвідомлює вчинюваних ними дій, їх умисел був напрямлений на таємне викрадення чужого майна, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 185 КК України. Однак, загальна сума викраденого у потерпілого майна становить 512 грн., що на момент вчинення викрадення не перевищувало три неоподаткованих мінімуми доходів громадян, тому таке викрадення вважається дрібним, а діяння не є злочином.

Посилання у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 безпідставно не притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, а ОСОБА_3 і за ч.1 ст. 122 КК України є необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог ст. 275 КПК України, суд розглядає справу тільки в межах пред'явленого підсудним обвинувачення.

Покарання засудженим обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Порушень процесуальних прав потерпілого під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено.

Разом з тим, посилання прокурора на необґрунтованість ухвали апеляційного суду в частині застосування акту амністії щодо ОСОБА_1 є слушним.

Відповідно до вимог п."ж" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, дія цього Закону не поширюється на осіб, до яких протягом 1997-2007 років було застосовано амністію та які знову вчинили умисний злочин.

Звільняючи ОСОБА_1 від покарання у зв'язку з актом амністії, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що постановою Полтавського районного суду від 18 вересня 1998 року до нього вже застосовувалася амністія, що унеможливлює застосування Закону "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

За таких обставин ухвала апеляційного суду в частині застосування амністії щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, в ході якого суду належить прийняти рішення у відповідності з вимогами КПК України (1001-05) і Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 травня 2007 року у частині застосування щодо ОСОБА_1 п."б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі.