У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора
Шевченко Т.В., Мороза М.А. Колесніченка О.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 березня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2.
на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим
від 31 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 7 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1
Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 2 березня 2007 року
ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженку м. Хабаровськ РФ,
жительку м. Євпаторія АР Крим,
судимості не має,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.2 ст.364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки з позбавленням права обіймати
адміністративно-розпорядчі посади на три роки;
- за ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки з
позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади на
два роки.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1, за
сукупністю злочинів, призначено позбавлення волі на три роки, з
позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади на
три роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_3. у рівних
частинах судові витрати у сумі 611 грн. 71 коп.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3., судові рішення щодо якого
не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10
квітня 2007 року апеляції ОСОБА_1. та її захисника задоволено
частково. Вирок Євпаторійського міського суду Автономної
Республіки Крим від 2 березня 2007 року в частині засудження
ОСОБА_1. за ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано, а справу
в цій частині направлено на новий судовий розгляд.
Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 31 травня 2007 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі на два роки, з
позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади на
два роки. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за
сукупністю злочинів, ОСОБА_1 призначено позбавлення волі на три
роки, з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі
посади на три роки.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7
серпня 2007 року апеляцію засудженої та її захисника залишено без
задоволення. Вирок Євпаторійського міського суду Автономної
Республіки Крим від 31 травня 2007 року щодо ОСОБА_1. змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.2 ст.366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі на два роки, з позбавленням права
обіймати адміністративно-розпорядчі посади на три роки. Відповідно
до ч.1 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю злочинів,
ОСОБА_1 постановлено вважати засудженою до позбавлення волі на три
роки, з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі
посади на три роки.
Як визнав суд, у червні 2005 року, ОСОБА_1, працюючи на
посаді директора державного комунального підприємства по утриманню
житла "Уют-Н", будучи службовою особою, умисно, із корисливих
мотивів, в інтересах третіх осіб, використала службове становище
всупереч інтересам служби. Достовірно знаючи, що ОСОБА_4. виїхав
за межі України на постійне проживання та знятий з реєстрації,
дала вказівку юристу ДКПУЖ "Уют-Н" скласти завідомо неправдивий
офіційний документ про обмін жилого приміщення, у якому проживав
ОСОБА_4., на житлове приміщення доньки ОСОБА_1. - ОСОБА_5.
Крім того, у цей же час, ОСОБА_1, будучи службовою особою,
умисно внесла в офіційний документ завідомо неправдиві відомості,
підписавши заяву про обмін квартири від імені ОСОБА_4., завірила
її своїм підписом та печаткою ДКПУЖ "Уют-Н", вказавши дату
"30.03.2995 р.".
Підроблену заяву ОСОБА_1 надала до Новоозерненської селищної
ради, яка винесла рішення №99 від 9 червня 2005 року про згоду на
обмін однокімнатної квартири ОСОБА_5. на двокімнатну АДРЕСА_1, у
якій проживав ОСОБА_4. Після цього, ОСОБА_5 отримала ордер на
вказану квартиру і оформила право власності на неї.
Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдала Новоозернянській
селищній раді шкоду на суму 104 500 грн. (вартість квартири №17).
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, захисник ОСОБА_2,
діючи в інтересах ОСОБА_1., просить судові рішення змінити. Не
оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи,
вважає, що дії засудженої необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.364 та
ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки, на думку захисника,
ОСОБА_1 своїми злочинними діями не спричинила тяжкі наслідки,
оскільки обидві квартири повернуті у власність держави.
Захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, крім того,
порушив вимоги ст.377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Захисник вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання, не
відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про її особу через
суворість.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який не
підтримав касаційну скаргу захисника і вважав судові рішення
законними й обгрунтованими, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи захисника, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за
які її засуджено, грунтується на зібраних та досліджених у
судовому засіданні доказах, є правильним і у касаційній скарзі не
оспорюється.
Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1. саме за ч.2
ст.364 та ч.2 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, сумнівів не викликає.
Доводи захисника щодо перекваліфікації злочинних дій винної на ч.1
ст.364 та ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не можна визнати
обгрунтованими, оскільки дії ОСОБА_1. щодо повернення квартир у
власність держави після викриття її у вчиненні посадових злочинів,
не можуть впливати на кваліфікацію злочинних дій винної.
Доводи, наведені у скарзі захисника про порушення судом
апеляційної інстанції вимог ст.377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, є
безпідставними. Як убачається із ухвали, суд апеляційної
інстанції, залишаючи без задоволення апеляції ОСОБА_1. та її
захисника, навів докладні мотиви прийнятого рішення із зазначенням
підстав, через які доводи апеляцій визнано необгрунтованими.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 покарання
призначено без належного урахування усіх обставин справи і є
суворим. Сукупність обставин, що пом'якшують покарання (обтяжуючих
обставин не встановлено) свідчать про те, що винна не являє собою
велику небезпеку для суспільства. Щире каяття, визнання вини, стан
здоров'я та вік, виключно позитивні характеристики та конкретні
обставини справи, дають підстави вважати, що ОСОБА_1 повинна
понести покарання, але її виправлення можливе і без ізоляції від
суспільства.
Шкода заподіяна авторитету державної влади відшкодована тим,
що ОСОБА_1 покарана, квартири повернуті у комунальну власність і
вона не працює на державній службі.
Колегія суддів ураховує і те, що ОСОБА_1 перебуває під вартою
з 2 березня 2007 року.
З огляду на наведене, колегія суддів знаходить за можливе
звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання із
застосуванням ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть
скасування судових рішень не виявлено.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2. задовольнити частково.
Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 31 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1
змінити.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнити
від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з
випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язати
ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання
без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці
органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для
реєстрації.
ОСОБА_1 з під варти звільнити.
Судді:
Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Мороз М.А.