У х в а л а
Іменем україни
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Філатова В.М., Нікітіна Ю.I.
за участю прокурора
Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника
прокурора Вінницької області на постанови Вінницького районного
суду Вінницької області від 20.08.2007 р..
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від
20.08.2007 р. кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, раніше несудимого
за ст. 364 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
закрита у зв'язку зі
зміною обстановки.
Iншою постановою Вінницького районного суду Вінницької
області від 20.08.2007 р. ОСОБА_1. звільнено від кримінальної
відповідальності за ст.ст. 222 ч.1, 388 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі п."є" ст. 1 Закону України "Про амністію" від
19.04.2007 ( 955-16 ) (955-16)
р..
В апеляційній інстанції справа не переглядалася.
Як встановив суд, ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він,
будучи зареєстрованим Вінницькою районною державною адміністрацією
06.08.1997 р. суб'єктом підприємницької діяльності, використовував
в ході здійснення своєї підприємницької діяльності на умовах
трудового договору працю працівників для сприяння йому у
здійсненні вказаної діяльності, тобто здійснював
організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції
щодо організації роботи найманих працівників, виплати їм зарплати,
у зв"язку з чим являвся службовою особою, вчинив зловживання
службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки інтересам
юридичної особи при наступних обставинах.
Так, 12.04.2002 р. на підставі кредитної угоди № 7402К59
ОСОБА_1. отримав у ВАТ "Державний експортно-імпортний банк
України" кредит в сумі 300000 грн., а пізніше збільшив суму
отриманого кредиту до 500000 грн.. З метою виконання зобов'язань,
які витікають з вказаної кредитної угоди на вимогу банку ОСОБА_1.
передав банку у заставу майно, що належить йому на підставі
складської довідки від 12.04.2002 р. та майно майнового поручителя
ОСОБА_1. -ЗАТ "Вітосан".
Проте, в зазначені кредитною угодою строки кредит не
повернув, у зв"язку з чим приватним нотаріусом 17.06.2003 р. було
вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на заставлене
майно ПП ОСОБА_1. та майнового поручителя ЗАТ "Вітосан" згідно з
договором застави та додаткових угод до нього і 22.08.2003 р.
державним виконавцем описано та накладено арешт на заставне майно
ПП ОСОБА_1., яке на відповідальне зберігання цього ж дня було
передано ОСОБА_1., якого попереджено про кримінальну
відповідальність за розтрату, відчуження арештованого майна.
Однак, незважаючи на вищевказані вимоги закону, зловживаючи
своїм службовим становищем з корисливих мотивів всупереч інтересам
служби ОСОБА_1. реалізував з вересня 2003 р. по березень 2004 р.
майно, яке знаходилось у заставі ВАТ "Укрексімбанк" та 22.08.2003
р. було описане і арештоване державним виконавцем та передане йому
на відповідальне зберігання, а отримані гроші не спрямував на
погашення кредиту, а використав на власні потреби, чим заподіяв
ВАТ "Укрексімбанк" матеріальні збитки на суму 262918 грн..
Крім цього, ОСОБА_1., будучи суб'єктом підприємницької
діяльності, з метою отримання кредиту в філії ВАТ "Укрексімбанк" в
м. Вінниця в сумі 300000 грн., знаючи, що без надання банку у
заставу майна, кредит йому наданий не буде, надав до банку
завідомо неправдиву інформацію про наявність у нього поголів'я
великої рогатої худоби у кількості 220 штук загальною вагою 29480
кг. Після цього, 17.04.2002 р. банком з ОСОБА_1. було укладено
кредитну угоду та договір застави, згідно з якими банк надав
ОСОБА_1. кредит у сумі 300000 грн., а ОСОБА_1. передав банку у
заставу під отриманий кредит майно, якого у нього в наявності не
було та яке йому не належало.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Вінницької
області порушує питання про скасування постановлених по справі
постанов Вінницького районного суду Вінницької області від
20.08.2007 р., оскільки вважає, що вони прийняті з порушенням
вимог закону, та просить направити матеріали справи на новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання,
розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно
підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є,
зокрема неправильне застосування кримінального закону чи істотне
порушення кримінально-процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 277 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
прокурор
вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення, змінивши тим самим
межі судового розгляду справи, оскільки відповідно до вимог ст.
275 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
розгляд справи судом провадиться щодо
підсудних в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи постановою
державного обвинувача від 13.08.07 на підставі ст. 277 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
обвинувачення щодо ОСОБА_1. змінено зі ст.ст. 364 ч.
2, 222 ч. 1, 366 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст.ст. 388 ч. 1,
222 ч. 1, 366 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і згідно вимог закону
межі судового розгляду у даному випадку визначаються постановою
прокурора про зміну обвинувачення (а.с. 432-437).
За таких обставин постанова суду від 20 серпня 2007 року,
щодо закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1. за ч. 2 ст.
364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не грунтується на вимогах закону.
Згідно з вимогами статей 132, 277 і 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
обвинувачений, підсудний має право знати, в чому він
обвинувачується, а засуджений - у вчиненні якого злочину його
визнано винним.
Згідно постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_1. за ч. 1 ст.
366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обвинувачувався зокрема, у тому, що
будучи службовою особою, 12.04.02 склав та надав до філії ВАТ
"Укрексімбанк" в м. Вінниця завідомо неправдивий документ -
складську довідку про те, що йому належить поголів'я ВРХ в
кількості 220 штук, загальною вагою 33000 кг. Після чого 17.04.02
банком з ОСОБА_1. укладено кредитну угоду № 7402К59 та договір
застави, згідно яких банк надав ОСОБА_1. кредит в сумі 300 000
грн., а ОСОБА_1. передав банку у заставу під отриманий кредит
поряд з іншим майном, поголів'я ВРХ в кількості 220 штук,
заставною вартістю 132 000 грн., яке йому не належало.
Проте як видно із матеріалів кримінальної справи у постанові
суду першої інстанції ОСОБА_1. звільнено від кримінальної
відповідальності лише за ст.ст. 388 ч. 1, 222 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Судом рішення про винність або невинуватість ОСОБА_1.
у вчиненні службового підроблення за ч. 1 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не прийнято взагалі.
Крім того, звільнивши ОСОБА_1. від кримінальної
відповідальності за ч. 1 ст. 388 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд
всупереч вимогам кримінального закону зазначив, що він, являючись
службовою особою, вчинив зловживання службовим становищем, що
спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи.
Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон та
допустив істотне порушення кримінально-процесуальних норм,
оскільки іншою постановою Вінницького районного суду від 20.08.07
кримінальна справа щодо ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
закрита у зв'язку зі зміною обвинувачення.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України
№ 12 від 23.12.05 ( v0012700-05 ) (v0012700-05)
, "Про практику застосування
судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної
відповідальності" постанова суду, винесена в порядку,
передбаченому статтями 248, 282 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, має бути
вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи у вчиненні
злочину в цій постанові, слід зазначати умови і підстави, з
урахуванням яких суд вирішив звільнити особи від кримінальної
відповідальності.
Слід визнати, що постанова Вінницького районного суду про
звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності винесена з
порушенням кримінально-процесуальних норм, оскільки суд у вказаній
постанові не виклав докази винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинів,
передбачених ст.ст. 222 ч. 1, 388 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, в резолютивній частині постанови суду щодо
ОСОБА_1. всупереч вимогам ч. 1 ст. 282 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судом вирішено питання лише про звільнення його від кримінальної
відповідальності, в той же час питання про закриття кримінальної
справи стосовно нього не вирішено.
За таких обставин судові рішення винесені судом щодо ОСОБА_1.
підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У х в а л и л а:
Касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької
області задовольнити.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від
20.08.07 про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за ч.
2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку зі зміною обвинувачення
та постанову Вінницького районного суду Вінницької області від
20.08.07 про звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності
за ст.ст. 222 ч. 1, 388 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі п.
"е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.07 ( 955-16 ) (955-16)
скасувати через істотне порушення кримінально-процесуального
закону та неправильне застосування кримінального закону.
Кримінальну справу щодо ОСОБА_1. направити на новий судовий
розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.
С У Д Д I:
Присяжнюк Т.I. Філатов В.М. Нікітін Ю.I.