У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка
брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо
останньої судові рішення.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 червня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судиму, -
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
За ст. ст. 27 ч. 2, 369 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2006
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1, згідно вироку суду, визнано винною у тому, що вона,
працюючи на посаді головного спеціаліста управління у справах
захисту прав споживачів Сумської міської ради, відповідно до
доручення, 26 жовтня 2005 року проводила перевірку торгівельного
місця на центральному ринку м. Суми, по вул. Засумській, 2, яке
належало приватному підприємцю ОСОБА_2 та, виявивши порушення, 28
жовтня 2005 року склала акт та протокол про адміністративне
правопорушення. Цього ж числа, ОСОБА_1, увівши в оману ОСОБА_2, з
метою заволодіння її коштами, видала себе за працівника
управління, який в подальшому може вплинути на рішення
адміністративної комісії стосовно розміру штрафу та позбавлення
права на торгівлю і зайняття підприємницькою діяльністю, за певну
винагороду, хоча фактично такого впливу не мала. Внаслідок цього,
ОСОБА_2 4 листопада 2005 року погодилася на таку пропозицію і на
території центрального ринку м. Суми, будучи впевненою, що ОСОБА_1
сприятиме позитивному вирішенню адміністративної справи, передала
останній гроші в сумі 1000 грн.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд безпідставно
перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, зменшивши обсяг обвинувачення, та виправдав її за ст.
27 ч. 4, ст. 369 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що призвело до
м'якості призначеного покарання. Стверджує, що вина ОСОБА_1 у
вчиненні злочинів у повному об'ємі обвинувачення доведена
здобутими по справі доказами, чому суд апеляційної інстанції також
не дав належної оцінки. Просить вирок та ухвалу скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 оскаржує вирок та
ухвалу в частині її засудження за ч. 1 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому посилається на численні порушення вимог
кримінально-процесуального закону під час досудового та судового
слідства, у тому числі при проведенні певних слідчих дій,
порушення її права на захист, застосування недозволених методів
ведення слідства. Стверджує, що здобутими по справі доказами її
вина не доведена. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу
закрити.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних подання
та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та
касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи
апеляцій, в тому числі при необхідності і шляхом проведення
судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
у
своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести
докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються
без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані
необгрунтованими.
Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не
виконав.
Зокрема, прокурор у апеляційному поданні зазначав, що суд
безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 190
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу
ознаку - повторність та необгрунтовано виправдав її за ч. 4 ст.
27, ч. 2 ст. 369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вказуючи, що дії
засудженої слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.
У апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 оспорювала висновки
суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи і щодо
доведеності її винуватості у вчиненні злочину, за який її
засуджено. При цьому вона посилалася на конкретні матеріали
справи, зазначаючи, що достовірних доказів, які підтверджували би
її винуватість по справі не зібрано, вказувала на численні
порушення кримінально-процесуального закону.
Однак, викладені в апеляціях доводи суд апеляційної інстанції
не перевірив належним чином, і не дав на них обгрунтованої
відповіді, обмежившись лише загальними фразами, не навівши
конкретних доказів спростування наведених у поданні та скарзі
доводів.
Таким чином, судова палата з кримінальних справ апеляційного
суду Сумської області при розгляді і вирішенні справи в
апеляційному порядку істотно порушила вимоги
кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим ухвалу
належить скасувати, а справу - направити на новий апеляційний
розгляд.
При новому апеляційному розгляді слід виконати всі вимоги
чинного законодавства, перевірити усі доводи, на які посилаються
прокурор та засуджена в апеляціях і, в залежності від
встановленого, винести законне та обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу засудженої
ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2006
року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
судді:
Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Заголдний В.В.