У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого

     Паневіна В.О.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,

     за участю прокурора

     Колесниченка О.В.,

     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  18  грудня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора  Автономної   Республіки   Крим   на   вирок   Сакського
міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня  2007
року щодо ОСОБА_1,

     встановила:

     цим вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     уродженця   с.   Шовковичне   Сакського   району   Автономної
Республіки Крим, жителя м. Саки Автономної Республіки Крим, раніше
не судимого,

     засуджено за  ст.  128  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки
обмеження волі.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік
6 місяців.

     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_1
покладено обов'язок не  виїжджати  за  межі  України  на  постійне
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

     У   апеляційному   порядку   вирок   щодо   засудженого    не
переглядався.

     Згідно  з  вироком  суду  неповнолітнього   ОСОБА_1   визнано
винуватим та засуджено за те, що він 14 червня 2004 року в  нічний
час, будучи у стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Дружби у  с.
Шовковичне  Сакського  району  на  грунті   особистих   неприязних
стосунків під час сварки з ОСОБА_2 умисно кинув камінь  в  обличчя
останньому і попав у праве око. Унаслідок цього  потерпілому  було
завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження.

     У касаційному поданні прокурор  просить  вирок  щодо  ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з
неправильним  застосуванням  кримінального  закону.  Свою   вимогу
обгрунтовує тим, що суд в порушення вимог ч. 3 ст. 61  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         призначив ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі,  не
врахувавши те, що він скоїв злочин у неповнолітньому віці.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  пояснення
прокурора Колесниченка О.В.,  який  частково  підтримав  касаційне
подання  та  просив   звільнити   засудженого   від   кримінальної
відповідальності на  підставі  ст.  106  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи   подання,
колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому  задоволенню  з
наступних підстав.

     Установлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин  середньої  тяжкості  у
неповнолітньому віці, але на час розгляду  справи  у  суді  першої
інстанції вже минули  строки  давності,  передбачені  ст.  106  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а саме 2 роки з моменту вчинення злочину,  що
було   підставою   для   його    звільненню    від    кримінальної
відповідальності. На це суд не звернув уваги.

     Тому вирок щодо ОСОБА_1 відповідно до  вимог  ст.  ст.  11-1,
400-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         підлягає скасуванню, а провадження у
кримінальній справі-закриттю за закінченням строків давності.

     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.  ст.  394-396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     ухвалила:

     частково задовольнити касаційне подання заступника  прокурора
Автономної Республіки Крим.

     Вирок Сакського  міськрайонного  суду  Автономної  Республіки
Крим від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження
у справі закрити на підставі ст. 106  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
закінченням строків давності.

                              Судді:

     Паневін В.О. Таран Т.С. Глос Л.Ф.