Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 вересня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та мешканця міста Керчі Автономної Республіки Крим, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 369 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням у відповідності до вимог закону обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 1 березня 2006 року близько 15-ої години в приміщенні комп'ютерного клубу, що розташовувався в будинку АДРЕСА_1, під час проведення працівниками структурного підрозділу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим ОСОБА_2та ОСОБА_3. перевірки правомірності діяльності зазначеного комп'ютерного клубу запропонував зазначеним службовим особам хабара в сумі 400 гривень за невиконання ними своїх службових обов'язків по проведенню перевірки та фіксування її результатів. Однак, свого злочинного наміру ОСОБА_1до кінця не довів з незалежних від його волі причин, оскільки зазначені службові особи відмовилися від одержання хабара.

2 березня 2006 року ОСОБА_1в кабінеті № 210 у приміщенні Керченського відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації поАДРЕСА_2повторно запропонував працівникам цієї установиОСОБА_2. та ОСОБА_3 хабара в сумі 500 гривень з метою прийняття позитивного рішення за результатами проведеної перевірки. Однак свій злочинний намір він також не зміг довести до кінця, оскільки його дії було припинено працівниками міліції.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень із його виправданням. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи, злочину він не вчиняв, у справі не зібрано переконливих доказів його винності. Навпаки, матеріалами кримінальної справи підтверджено його невинуватість у вчиненні злочину, однак цим доказам не було дано належної оцінки. Також зазначає про порушення норм кримінально-процесуального законодавства під час розслідування справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора Колесниченка О.В. про залишення вироку як законного і обґрунтованого без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, вирок суду першої інстанції було оскаржено самим ОСОБА_1 та його захисникомОСОБА_4. Вони в своїх апеляціях на обґрунтування незаконності засудження посилалися, зокрема, на односторонність та неповноту судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, залишення поза увагою суду деяких доказів, не підтвердження висновків суду зібраними у справі доказами. Крім того, вони посилалися також на порушення норм кримінально-процесуального-законодавства під час досудового слідства, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи. Також, на думку засудженого та його захисника, судом не було дано належної оцінки показанням свідків. Зокрема, свідка ОСОБА_5, їх не було оцінено у сукупності з усіма зібраними у справі доказами, що призвело до невірного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Так, не враховано, що 2 березня 2006 року гроші було вилучено з кишені засудженого і при цьому свідок ОСОБА_6присутній не був, що спростовує висновки суду про намагання дачі хабара та посилання на показання цього свідка. В апеляціях стверджувалося, щоОСОБА_2, якому нібито пропонувався хабар, у той день не був у кабінеті, що підтвердив свідок ОСОБА_7, що теж не спростовано.

Однак, апеляційний суд в ухвалі не спростував цих доводів апеляцій, обмежившись лише загальними фразами про достовірність показань свідків, які підтверджували намагання дати хабар, їх узгодженість з іншими зібраними у справі доказами та відсутність підстав для виправдання ОСОБА_1 або закриття кримінальної справи щодо нього. При цьому суд навів окремі докази, які підтверджують винуватість засудженого у вчиненні злочину. Також апеляційний суд не дав відповіді й на інші доводи апеляцій засудженого та його захисника, в зв'язку з чим ОСОБА_1 посилається практично на ті ж доводи в своїй касаційній скарзі.

Отже, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 377 КПК України, якою передбачено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення - підстави, через які апеляції визнані необґрунтованими. Наведене є таким порушенням чинного кримінально-процесуального закону, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення у справі, й таким, що у відповідності до вимог ст. 398 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

З огляду на наведене доводи скарги засудженого про необхідність скасування як незаконного вироку суду першої інстанції мають бути перевірені під час нового розгляду справи в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити до того ж апеляційного суду на новий судовий розгляд в апеляційному порядку в іншому складі суддів.