розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Поділського районного суду м. Києва від 26 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2007 року.

Зазначеним вироком суду засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

несудимого,

за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 28 046 грн. 33 коп. та моральну шкоду - 10000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2007 року вирок змінено: постановлено зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 з 28 048 грн. 33 коп. до 22 118 грн. 62 коп.; уточнено ім'я по-батькові засудженого, та вказано в резолютивній частині вироку на те, що обв'язки покладені на засудженого, у зв'язку із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, здійснювати на підставі ст. 76 КК України (2341-14) . У решті вирок залишити без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1визнано винним і засуджено за те, що він 23 березня 2006 року близько 11 години, керуючи автомобілем БМВ-318 державний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись зі сторони вул. Сагайдачного в м. Києві біля будинку № 4 "Гостинний двір", на нерегульованому пішохідному переході, грубо порушуючи вимоги п.п. 18.1, 12.1, 12.3, 4.16 ПДР, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалася по переходу. Внаслідок наїзду ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли довготривалий розлад здоров'я на строк більше 21 дня.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що, не порушував вимоги правил дорожнього руху, а наїзд на потерпілу ОСОБА_2 стався через допущені нею порушення. Вказує, що суми заявлені потерпілою в цивільному позові на відшкодування матеріальної та моральної шкоди не обгрунтовані доказами та не доведені нею в судовому засіданні, вважаючи їх завищеними.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2, грунтуються на зібраних у справі та детально наведених у вироку доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку. Зокрема, засуджений ОСОБА_1 під час проведення досудового слідства і в судовому засіданні повністю визнавав себе винним у тому, що, за обставин, вказаних у вироку суду, здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_2, котра переходила проїжджу частину дороги по неврегульованому пішохідному переходу. Ці показання узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_2, даними протоколу огляду місця ДТП та фототаблицею до нього, протоколу відтворення обставин події за участю потерпілої, а також даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у потерпілої виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоров'я.

Даних про порушення під час досудового або судового слідства норм кримінально-процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Доводи засудженого ОСОБА_1про те, що заявлені потерпілою суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди необгрунтовані доказами, безпідставні.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що потерпілою обгрунтовані вимоги щодо розміру цивільного позову відповідними доказами, які були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, матеріальна шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується в повному обсязі.

Апеляційний суд перевіряючи справу в апеляційному порядку, урахувавши, що заявлений цивільний позов не в достатній мірі був обгрунтований, зменшив розмір матеріальної шкоди, належним чином мотивувавши своє рішення в цій частині.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому рішення суду в цій частині залишено апеляційним судом без зміни, і суд в своїй ухвалі дав змістовну відповідь на всі доводи, аналогічні доводам касаційної скарги з цього приводу.