розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шацького районного суду Волинської області від 6 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 27 лютого 2007 року.

Зазначеним вироком суду засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

не судимого,

за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4, 5 ст. 27, ч. 1 ст. 201 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди;

за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а також конфіскації предметів контрабанди - обрізу мисливської рушниці НОМЕР_1 та 9 патронів.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 лютого 2007 року вирок залишено без зміни, однак, в порядку ст. 365 КПК України (1001-05) виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про те, що контрабанду зброї ОСОБА_2 вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_1

За вироком суду, ОСОБА_1і ОСОБА_2визнані винуватими і засуджені за вчинення наступних злочинів.

У травні 2006 року, ОСОБА_1і ОСОБА_2, домовившись вчинити розбійний напад на заможну сім'ю, яка мешкає в с. Пулемець Шацького району, вчинили ряд дій по приготуванню до цього злочину. ОСОБА_2, за вказівкою ОСОБА_1, шляхом приховування від митного контролю перевіз через митний пост Томашевка-Пулемець з Республіки Білорусь обріз гладкоствольної мисливської рушниці НОМЕР_1 та передав на зберігання останньому, і той зберігав його за місцем свого тимчасово проживання на території України. Цей обріз ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та за вказівкою останнього, виготовив шляхом обрізання стволів рушниці в с. Стара Вулька, Брестського району Білорусії.

14 червня 2006 року близько 24 години ОСОБА_1та ОСОБА_2, одягнувши на обличчя заздалегідь підготовлені маски, шляхом вільного доступу проникли у АДРЕСА_1, де, вчинили розбійний напад на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітніх ОСОБА_5і ОСОБА_6. При цьому, зв'язавши потерпілим руки та ноги скотчем і демонструючи вогнепальну зброю та погрожуючи застосувати насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілих, заволоділи майном та грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 9169 грн. 82 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним основинам справи, що призвело до необгрунтованого засудження його за вчинення злочинів, передбачених ч.4,5 ст. 27, ч. 1 ст. 201 та ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) . Зазначає, що ОСОБА_2без його відома взяв мисливську рушницю у його родичів, яку переробив в обріз, про що, йому також було невідомо. Вважає, що у справі відсутні докази його винуватості у підбурюванні та пособництві до вчинення ОСОБА_2 контрабанди та у незаконному придбанні та зберіганні зброї Повністю визнає себе винуватим у вчиненні розбійного нападу та просить пом'якшити призначене покарання за цією статтею, застосувавши ст. 69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1оспорює фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і які перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) , у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин, встановлених судом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх допустимості, достатності та стосовності і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Обгрунтовуючи свій висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 1 ст. 201 та ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) , а саме підбурюванні та пособництві до вчинення контрабанди ОСОБА_2, а також у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, судом взято до уваги показання самого ОСОБА_1, які він давав під час досудового слідства, котрі є логічними і послідовними, в яких убачається, що, вчиняючи підготовчі дії до вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_3, ОСОБА_2, за вказівкою ОСОБА_1, перемістив поза митним контролем обріз мисливської рушниці, що знаходилась у родичів ОСОБА_1, яку ОСОБА_2переробив, виготовивши з неї обріз. Ці показання ОСОБА_1підтвердив під час проведення очної ставки між ним та ОСОБА_2. Під час проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_2давав аналогічні показання, уточнюючи, в якому місці і в який спосіб він виготовив обріз, при цьому дана слідча дія проводилась за участю захисника. Показання засуджених, дані ними під час досудового слідства узгоджуються із іншими наявними у справі доказами, яким судом дано оцінку. Судом дано належну оцінку зміненим в судовому засіданні показанням засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, і суд дійшов обгрунтованого висновку, що зміна показань засудженими викликана намаганням уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Аналогічні доводи засудженого ОСОБА_1, щодо непричетності його до вчинення контрабанди та незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї, були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, ці доводи визнані безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи, про що в ухвалі суду дано змістовну відповідь.

Згідно з встановленими у справі фактичними обставинами справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187; ч.4,5 ст. 27, ч. 1 ст. 201 КК України (2341-14) .

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.

Покарання призначено ОСОБА_1з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого, даних про особу засудженого, а також усіх обставин, які впливають на відповідальність, в тому числі й тих, про які йдеться в його касаційній скарзі. Підстав вважати це покарання суворим немає.