У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Кравченка К.Т.
 
     суддів прокурора
 
     Шевченко Т.В., Жука В.Г. Саленка I.В.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  на
судові рішення щодо нього та ОСОБА_2.
 
     Вироком Київського районного суду м.  Полтави  від  7  червня
2006 року
 
     ОСОБА_2,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     раніше не судимого,-
 
     засуджено за ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  штрафу  в
розмірі 85 грн.
 
     Постановлено стягнути зі ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 моральну
шкоду в сумі 500 грн.
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_2,
 
     раніше не судимого, -
 
     засуджено за ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до громадських
робіт на 50 годин.
 
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.  моральну
шкоду в сумі 500 грн.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14  березня
2007 року вирок залишено без зміни.
 
     Як визнав суд, 17 липня 2005 року близько 13 год.  в  будинку
АДРЕСА_1 між ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  на  грунті  непрязних  відносин
відбулася бійка, під час якої кожному з них було  заподіяно  легкі
тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
 
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього та ОСОБА_2. скасувати,  а  справу  направити  на  новий
судовий розгляд. Засуджений ОСОБА_1твердить, що тілесних ушкоджень
ОСОБА_2 він не спричиняв, а навпаки був побитий  ОСОБА_2  у  своїй
квартирі. Посилається в обгрунтування своїх доводів на те, що  він
відразу повідомив про бійку правоохоронні органи, на місце пригоди
виїхала оперативна група  та  склала  протокол.  Також  вказує  на
неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2. за  ч.1  ст.125  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        . Вважає, що дії останнього підпадають під  ознаки  ч.2
ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а призначене  ОСОБА_2  покарання  є
м'яким.
 
     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,  який  вважав,  що
касаційна  скарга  підлягає  задоволенню,  а  вирок  скасуванню  у
частині  засудження  ОСОБА_2.,  перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню
з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
 
     У відповідності з вимогами ч.1 ст.334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        
мотивувальна  частина  обвинувального   вироку   повинна   містити
формулювання   обвинувачення,   визнаного   судом   доведеним,   з
зазначенням місця, часу, способу вчинення  та  наслідків  злочину,
форми вини і мотивів злочину.
 
     Як вбачається з вироку суд цих вимог не виконав,  оскільки  у
мотивувальній частині  вироку  не  зазначено,  які  конкретні  дії
вчинив  кожний  із  засуджених,   механізм   заподіяння   тілесних
ушкоджень,  не  розкрито  суб'єктивної  сторони   злочину.   Тобто
допустив порушення, які є істотними, і у відповідності з  вимогами
ст.ст. 398,  370  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          це  є  підставою  для
скасування вироку.
 
     При попередньому розгляді справи постановою  судді  районного
суду було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  за
ч.2 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         (а.с. 26). В подальшому у вироку
суд  кваліфікував  дії  засуджених  за  ч.1  ст.125   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  не  навівши  мотивів  такого  рішення.  Крім   того,
всупереч вимогам ст.76 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         по справі  не  було
проведено судово-медичної  експертизи  для  встановлення  тяжкості
тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_1.
 
     Призначаючи засудженому ОСОБА_2 міру покарання у виді  штрафу
в  розмірі  85  грн.,  суд  порушив  вимоги   ст.53   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , відповідно до  якої  судом  визначається  мінімальний
розмір  штрафу  -  тридцять  неоподатковуваних  мінімумів  доходів
громадян. Отже, призначене ОСОБА_2 покарання є надто м'яким.
 
     Таким чином,  судом  при  розгляді  справи  та  постановленні
вироку було  істотно  порушено  вимоги  кримінально-процесуального
закону і неправильно застосовано кримінальний  закон,  а  тому  на
підставі  ч.1  ст.398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          судові   рішення
підлягають скасуванню,  а  справа  направленню  на  новий  судовий
розгляд, під час якого необхідно  повно,  всебічно  та  об'єктивно
дослідити  обставини  справи,  після  чого  прийняти   законне   і
обгрунтоване рішення.
 
     Доводи ОСОБА_1 про його  невинуватість  необхідно  перевірити
при новому судовому розгляді.
 
     Керуючись ст.ст. 394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                        у х в а л и л а :
 
     касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
 
     Вирок Київського районного суду м. Полтави від 7 червня  2006
року та  ухвалу  Апеляційного  суду  Полтавської  області  від  14
березня 2007 року щодо ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  скасувати,  а  справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.
 
                           С У Д Д I :
 
     Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Жук В.Г.