У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Жука В.Г. і Шевченко Т.В.,
за участю прокурора
Пересунька С.В.
розглянула в судовому засіданні 6 грудня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала
участь у розгляді справи, на вирок Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 21 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбвлення волі;
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 23 червня
2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення 10.01.2004
року хуліганства з особливою зухвалістю із застосуванням
вогнепальної зброї, під час якого потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3
були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я.
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він
вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням
вогнепальної зброї, в ході чого ОСОБА_2 були заподіяні легкі
тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а ОСОБА_3
тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий
розгляд. На думку автора подання, висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи, суд першої інстанції безпідставно
виключив з обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 органами
досудового слідства ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначається, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не
дали належної оцінки суперечливим висновкам судово-медичних
експертиз. Крім того, ОСОБА_1 призначено занадто м'яке покарання,
недостатньо враховано ступінь тяжкості злочину та поведінку
ОСОБА_1 на досудовому слідстві.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав частково
касаційне подання, а саме, просив скасувати вирок внаслідок
м'якості, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині,
яка грунтується на допустимих і достатніх доказах., а саме,
показаннях потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4 про те, що
ОСОБА_1 після конфлікту з ОСОБА_2 пішов у приміщення ковбасного
цеху і через незначий проміжок часу з вікна другого поверху
почувся крик і пролунав постріл, внаслідок якого ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 отримали поранення. Потерпілі та свідок під час досудового
слідства вказали на ОСОБА_1, як на особу, яка стріляла по них із
мисливської рушниці.
Посилання у поданні на те, що що суд першої інстанції
безпідставно виключив з обвинувачення, пред'явленого органами
досудового слідства ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також
те, що суди першої та апеляційної інстанції не дали належної
оцінки суперечливим висновкам судово-медичних експрертиз
безпідставні.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції у повному
обсязі дослідив усі висновки судово-медичних медичних експертиз
щодо визначення ступеню тяжкості заподіяних ОСОБА_3 тілесних
ушкоджень і прийшов до правильного висновку, що потерпілій ОСОБА_3
були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я. Переконливих даних про те, що отримані потерпілою
ОСОБА_3 тілесні ушкодження є тяжкими під час судового розгляду
справи встановлено не було, і суд правильно витлумачив всі сумніви
на користь ОСОБА_1.
Крім того, для встановлення ступеню тяжкості тілесних
ушкоджень потерпілій ОСОБА_3було запропоновано контрольне
рентгенологічне обстеження, але вона від нього вона відмовилась,
про що свідчить її розписка в матеріалах справи (т. 2 а.с.
500-509, т. 2 а.с. 493).
За таких доказів суд правильно кваліфікував дії засудженого
ОСОБА_1за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Не обгрунтовані матеріалами справи і доводи подання про те,
що ОСОБА_1 призначено занадто м'яке покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд у відповідності із ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в достатній мірі врахував ступінь тяжкості
скоєного злочину, дані які характеризують особу винного та
обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, а саме: що
ОСОБА_1 вчинив злочин в нетверезому стані, а також те, що він був
неповнолітнім, раніше судимий не був, працював, позитивно
характеризувався та, крім того, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3
вважають, що суд призначив ОСОБА_1 справедливе покарання і не
наполягають на більш суворому покаранню і призначив покарання, яке
є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових
злочинів.
Отже, призначене покарання ОСОБА_1 слід вважати законним і
обгрунтованим та достатнім для виправлення засудженого і
попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді
справи, залишити без задоволення.
Вирок міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня
2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23
червня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
К.Т. Кравченко В.Г. Жук Т.В. Шевченко