У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
судові рішення щодо нього.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від
14 грудня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Ульянівка Кіровоградської області, жителя с.
Тополі Козелецького району Чернігівської області, раніше не
судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня
2007 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено
за те, що він 12 червня 2006 року близько 13 години, розлютившись
на ОСОБА_2 за те, що той рвав цибулю на його городі, розташованому
біля клубу у с. Тополі Козелецького району Чернігівської області,
руками й ногами умисно наніс останньому не менше семи ударів в
голову та по тулубу, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні
ушкодження, від яких ОСОБА_2 помер IНФОРМАЦIЯ_2 року.
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо
нього скасувати або змінити, перекваліфікувавши його дії із ч. 2
ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Посилається на те, що було порушено його право на захист;
обвинувачення грунтувалося лише на його первинних показаннях; що
від його дій не могла настати смерть потерпілого, оскільки він
наніс ОСОБА_2 тільки удар в обличчя; висновок судово-медичної
експертизи не містить даних про заподіяння саме ним тяжких
тілесних ушкоджень потерпілому. Стверджує, що ці ушкодження
останньому були спричинені іншими особами, які вчинили на нього
розбійний напад.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі
доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, грунтується на доказах, зібраних
у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні,
належно оцінених судом, і є правильним.
Цей висновок, зокрема, грунтується на показаннях самого
засудженого, які він давав на досудовому слідстві під час його
допиту як підозрюваного, показаннях потерпілого ОСОБА_3, свідків,
висновку судово-медичної експертизи та інших наведених у вироку
доказах, і сумніву у їх достовірності не має.
Так, ОСОБА_1 у першому своєму поясненні (а.с.4,5) повідомив,
що він силоміць вивів ОСОБА_2 з свого городу у сад, де двічі
вдарив його в обличчя, від чого той упав. Такі ж показання ОСОБА_1
дав 19 червня 2006 року, будучи допитаний як свідок (а.с.8) та як
підозрюваний (а.с. 30,31). При відтворенні обстановки й обставин
події він також дав показання про нанесення ним ударів
потерпілому, який після цього ще довго лежав у саду (а.с.32).
Iз показань свідка ОСОБА_4 убачається, що 12 червня 2006 року
після 13 години вона проходила повз клубу в с. Тополі і неподалік
у саду бачила ОСОБА_1, який тримав ОСОБА_2, а останній просив його
не бити. При цьому вона бачила на обличчі ОСОБА_2 сліди побиття.
За показаннями потерпілого ОСОБА_3, засуджений ще до його
затримання працівниками міліції говорив йому про те, що саме він
побив його батька.
За даними висновку судово-медичної експертизи характер та
локалізація заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відповідають
обставинам справи і відповідають строку 12 червня 2007 року.
Цими доказами у їх сукупності спростовано доводи засудженого
про те, що обвинувачення грунтується лише на його первинних
показаннях.
Безпідставними є і посилання на те, що на потерпілого був
скоєний розбійний напад іншими особами, оскільки судом правильно
встановлено, з наведенням у вироку переконливих доказів, що саме
після конфлікту ОСОБА_2 із ОСОБА_1, потерпілий залишився лежати на
тому ж місці, де його залишив засуджений, і з цього самого місця
ОСОБА_5 забрав потерпілого й відвіз додому.
Твердження у скарзі, що саме ОСОБА_5 міг побити потерпілого,
вимагаючи гроші, є надуманими й спростовуються показаннями ОСОБА_5
та свідків ОСОБА_6 й ОСОБА_7 Крім того, сам засуджений визнав, що
він залишив потерпілого у лежачому положенні в саду, і ОСОБА_8
знаходився там до тих пір, поки його не відвіз додому ОСОБА_5
Не заслуговують на увагу доводи засудженого про порушення
його права на захист, оскільки, як убачається із матеріалів
справи, зокрема, із протоколу роз'яснення йому процесуальних прав
як підозрюваному, на досудовому слідстві йому було роз'яснено
право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився,
про що власноручно зробив запис. В подальшому його клопотання про
призначення його захисником адвоката ОСОБА_9 було задоволено.
Твердження засудженого у касаційній скарзі про те, що в
висновку судово-медичної експертизи відсутні дані, що саме він
заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, не спростовують висновку
суду, оскільки вирішення цього питання віднесено до компетенції
суду, а не експертизи.
Доводи про те, що смерть потерпілого ОСОБА_2 настала через
неналежно надану йому медичну допомогу, не грунтуються на
будь-яких доказах та спростовані висновком судово-медичної
експертизи та свідченням лікаря ОСОБА_10щодо часу та причин смерті
потерпілого.
Дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеню тяжкості вчинених
злочинів, даних про його особу, і воно є справедливим, необхідним
та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових
злочинів.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено
процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів,
які б ставили під сумнів обгрунтованість висновку суду.
Як видно із матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній
скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в
апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, з
якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним
чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної
інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судових рішень щодо
ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1
Судді:
Кармазін Ю.М. Таран Т.С. Глос Л.Ф.