У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України в складі :
головуючого Пилипчука П.П., суддів Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.
за участю прокурора Бобровницького А.Е., потерпілого ОСОБА_1,
виправданого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно
ОСОБА_2 за касаційним поданням військового прокурора Черкаського
гарнізону та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок
військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 28 березня
2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального
регіону від 29 травня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком суду колишнього командира окремої радіолокаційної
роти (військової частини А 1606)
майора запасу ОСОБА_2, який народився IНФОРМАЦIЯ_1 в м. Єлєц
Липецької області РФ, громадянина України, має вищу освіту,
одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не
судимого, проходив військову службу з серпня 1983 року по червень
2006 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.
424 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, виправдано у зв'язку з відсутністю в
його діях складу злочину.
Цим же вироком залишено без розгляду заявлений в інтересах
головного клінічного госпіталю Міністерства оборони України
цивільний позов військового прокурора Черкаського гарнізону про
стягнення витрат на лікування потерпілого та цивільний позов
потерпілого ОСОБА_4 про стягнення завданої вчиненням злочину
моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону
від 29 травня 2007 року за результатами розгляду апеляцій
військового прокурора Черкаського гарнізону та потерпілого ОСОБА_4
вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у
перевищенні військовою службовою особою влади та службових
повноважень, що заподіяло істотну шкоду. Згідно обвинувального
висновку, 20 січня 2006 року майор ОСОБА_2 віддав підлеглим йому
військовослужбовцям військової служби за контрактом сержанту
ОСОБА_5, молодшому сержанту ОСОБА_4, старшим солдатам ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 наказ на зрізання із застосуванням бензопили стовбурів
дерев на території військової частини А 1606, розташованої в м.
Жашкові Черкаської області. При виконанні наказу під час
зрізування та повалення стовбуру дерева було травмовано молодшого
сержанта ОСОБА_4, який отримав тілесне ушкодження середнього
ступеня тяжкості у виді закритого компресійного перелому L1 хребця
2-го ступеня. На досудовому слідстві дії ОСОБА_2 були
кваліфіковані як такі, що явно виходять за межі наданих йому прав
та службових повноважень, передбачених статтями 58, 59, 112
Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки при
виданні зазначеного наказу ним були порушені вимоги
нормативно-правових актів щодо охорони праці та безпеки при
виконанні робіт з підвищеною небезпекою, а призначені до робочої
команди по зрізанню стовбурів дерев військовослужбовці не мали
спеціальної освіти, не були кваліфікованими працівниками, не були
проінструктовані та обізнані з технологією виробничого процесу й
послідовністю виконання робіт, крім того, їх не було забезпечено
валочними пристосуваннями (гідроклинами, валочними вилками з
важелями).
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальну справу стосовно
ОСОБА_2, дійшов висновку, з яким погодився і апеляційний суд, що
між діями командира роти та шкідливими наслідками - отриманням
травми потерпілим ОСОБА_4 відсутній причинний зв'язок, у зв'язку з
чим постановив виправдувальний вирок.
В касаційному поданні військовий прокурор Черкаського
гарнізону, не погоджуючись з постановленими по справі судовими
рішеннями, просить їх скасувати у зв'язку з істотним порушенням
кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням
кримінального закону, а кримінальну справу направити на новий
судовий розгляд.
У касаційній скарзі потерпілого викладені аналогічні вимоги,
які потерпілий ОСОБА_4 обгрунтовує тим, що зібрані по справі
докази в порушення процесуальних вимог оцінені судом першої
інстанції однобічно, виходячи лише з позиції захисту.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова
О.Ф., думку прокурора Бобровницького А.Е., який підтримав вимоги
касаційного подання військового прокурора Черкаського гарнізону,
пояснення потерпілого ОСОБА_4 в підтвердження доводів його
касаційної скарги та пояснення виправданого ОСОБА_2 та його
захисника - адвоката ОСОБА_3, які просили залишити постановлені по
справі судові рішення без змін, вивчивши матеріали кримінальної
справи та дослідивши доводи касаційної скарги та касаційного
подання, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що
касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню
частково, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції
виходив з того, що наказом ОСОБА_2, який був відданий сержанту
ОСОБА_5, старшому робочої команди було доручено своєчасне, належне
та безпечне виконання завдання. Висновок про відсутність підстав
вважати, що в даній ситуації дії підсудного явно виходили за межі
наданих йому прав та повноважень, суд обгрунтував тим, що дія
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
не поширюється на
військові правовідносини, робоча команда по зрізуванню дерев,
старшим якої був сержант ОСОБА_5, виконувала разові роботи, а не
роботи з підвищеною небезпекою, а також тим, що травмування
потерпілого сталося в результаті невиконання ним самим наказу
старшого робочої команди не розпочинати роботу до відповідного
розпорядження.
На зазначений вирок військового місцевого суду Черкаського
гарнізону прокурором та потерпілим ОСОБА_4 були подані апеляції, в
яких зазначалось, що судове слідство було проведено неповно,
однобічно та упереджено, а виправдувальний вирок постановлено на
підставі висновків, що не відповідають фактичним обставинам
справи. Серед іншого, в апеляціях зазначалось, що наведені вище
висновки місцевого суду, які викладені у вироку, суперечать
висновку судово-інженерної експертизи №01-07-06 від 28 липня 2006
року щодо переліку вимог нормативних актів, порушених командиром
військової частини А 1606 ОСОБА_2, та щодо технічної можливості
уникнути травматичної дії стовбура дерева при належному виконанні
цих вимог. Як прокурор, так і потерпілий, кожний в своїй апеляції,
виклали процесуальне прохання про скасування виправдувального
вироку та постановлення обвинувального вироку в кримінальній
справі стосовно ОСОБА_2
Згідно з ч. 2 ст. 358 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, у випадку,
коли в апеляції ставиться питання про погіршення становища
засудженого або виправданого, вони підлягають виклику в
апеляційний суд. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, проведення
судового слідства у суді апеляційної інстанції визнається
необхідним, коли є підстави вважати, що судове слідство судом
першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.
Проте, суд апеляційної інстанції при підготовці справи до
розгляду та під час розгляду апеляцій прокурора та потерпілого
зазначені вимоги закону не врахував. Як вбачається з матеріалів
справи, апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої
інстанції в порушення норми ч. 4 ст. 354 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
виклику виправданого до суду апеляційної інстанції не здійснив. У
справі відсутній протокол судового засідання при попередньому
розгляді справи апеляційним судом, у зв'язку з чим не видається
можливим встановити, чи вирішувалось при підготовці справи до
апеляційного розгляду питання про необхідність проведення судового
слідства та його обсяг, а також про список осіб, які підлягають
виклику в судове засідання, що передбачено ч. 1 ст. 358 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що
попередній розгляд справи апеляційним судом проведено з порушенням
процесуального закону.
Незважаючи на те, що прокурор та потерпілий в своїх апеляціях
просили скасувати виправдувальний вирок, посилаючись при цьому на
невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним
обставинам справи та однобічність судового слідства, яка полягала
у неповному дослідженні обставин, пов'язаних з порушенням
командиром військової частини ОСОБА_2 вимог нормативно-правових
актів при віданні наказу на зрізання дерев та організації
відповідних робіт, суд апеляційної інстанції, як вбачається з
протоколу судового засідання, судового слідства не провів.
Відповідно до статей 362 та 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд
апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій,
у тому числі, якщо є до того підстави, і шляхом проведення
судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах,
мають бути ретельно вивчені та проаналізовані з урахуванням
наявних у справі і додатково поданих матеріалів, жодний з доводів
не повинен залишитися нерозглянутим. Згідно зі ст. 377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
в ухвалі про залишення апеляцій без задоволення
апеляційний суд зобов'язаний навести мотиви прийнятого рішення і
зазначити підстави, через які вони визнані необгрунтованими, а
доводи апелянтів - безпідставними. Ці вимоги закону суд
апеляційної інстанції належним чином не виконав.
З тексту ухвали та протоколу судового засідання апеляційного
суду від 29 травня 2007 року вбачається, що висновок експерта від
28 липня 2006 року в апеляційній інстанції не досліджувався,
апеляційним судом зазначений доказ взагалі не прийнятий до уваги,
відповідно не наведено мотивів, з яких він був відкинутий, а
доводи апеляцій про те, що висновки, на яких грунтується
виправдувальний вирок, суперечать результатам експертного
дослідження, взагалі не були апеляційним судом розкриті й
спростовані.
Згідно зі ст. 75 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, висновок експерта
для суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути
мотивована у відповідному судовому рішенні. Якщо експертиза буде
визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена
додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому
експертові. У випадку, коли висновок експерта буде визнано
необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи
або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути
призначена повторна експертиза, яка доручається іншим експертам.
Проте, суд першої інстанції, дійшовши переконання про те, що
наявний у справі висновок експерта неможливо покласти в основу
вироку, оскільки він зроблений без залучення фахівців державного
нагляду за охороною праці МО України і не враховує специфіки
військової служби, всупереч норм статей 75, 312 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
ні повторної, ні додаткової експертизи не призначив.
Апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку на
таке недотримання вимог закону судом першої інстанції уваги не
звернув. Внаслідок того, що судове слідство під час апеляційного
розгляду не проводилось, апеляційний суд обставини, на яких
грунтувались подані у справі апеляції, належним чином не дослідив,
сумніви щодо об'єктивності чи необ'єктивності доказів, на які
прямо вказували апелянти, шляхом проведення експертизи в суді чи
допиту експерта в суді в передбаченому статтями 310, 311 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
порядку не усунув.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
допущені військовим апеляційним судом Центрального регіону
порушення кримінально-процесуального закону перешкодили повно та
всебічно розглянути справу та постановити обгрунтоване судове
рішення, у зв'язку з чим вважає за необхідне ухвалу апеляційного
суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням
кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу стосовно
ОСОБА_2 направити на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційне подання військового прокурора Черкаського гарнізону
та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок військового
місцевого суду Черкаського гарнізону від 28 березня 2007 року та
ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 29
травня 2007 року задовольнити частково.
Ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від
29 травня 2007 року скасувати, кримінальну справу стосовно ОСОБА_2
направити на новий апеляційний розгляд до військового апеляційного
суду Центрального регіону.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
Пилипчук П.П.. Волков О.Ф. Пінчук М.Г.