У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Федченка О.С., Школярова В.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Лутугинського районного суду
Луганської області від 24 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного
суду Луганської області від 27 березня 2007 року.
Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від
24 січня 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі з позбавленням права обіймати виборні посади
строком 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
За ч. 2 ст. 368 та ч. 1 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 виправдано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування
матеріальної шкоди 410 грн. 20 коп. та судові витрати у сумі 353
грн. 03 коп. в доход держави
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 березня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що будучи
представником влади - головою Білореченської селищної ради
Лутугинського району Луганської комісії (на підставі протоколу
територіальної виборчої комісії від 31 березня 2002 року), він
шляхом зловживання наданою йому владою з березня 2004 року по
січень 2005 року отримав від ОСОБА_3, який здійснював незаконну
торгівлю паливно-мастильними матеріалами на території селищної
ради, 175 літрів бензину А-80 на загальну суму 410 грн. 10 коп., а
19 березня 2005 року - гроші у сумі 200 грн., чим заподіяв істотну
шкоду державним та громадським інтересам, яке виразилося у підриві
авторитету та престижу органів місцевого самоврядування і
матеріальну шкоду ОСОБА_3 в сумі 410 грн. 10 коп., яку не
відшкодовано.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1, за змістом касаційної скарги, просить
судові рішення змінити, виправдати його за ч. 1 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те, що він діяв у стані крайньої
необхідності та тому, що в його діях відсутня ознака об'єктивної
сторони вказаного злочину - заподіяння істотної матеріальної шкоди
потерпілому ОСОБА_3;
- захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити,
виправдати його за ст. 364 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а справу
провадженням закрити. При цьому захисник зазначає, що обов'язковою
ознакою об'єктивної сторони ст. 364 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння
істотної шкоди свободам, правам та інтересам окремих громадян,
юридичних осіб, тощо, які охороняються законом, а оскільки діями
ОСОБА_1 таких наслідків потерпілому ОСОБА_3 не заподіяно, то
вчинені ним дії можуть розглядатися лише як службовий проступок.
Крім того захисник вважає суперечливими висновки суду про
виправдання засудженого за ч.1 ст. 365 та ч. 2 ст. 368 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не
підлягають з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду
про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому
злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку,
підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, даними протоколів огляду місця
події та вилучення з автомобіля ОСОБА_1 4 грошових купюр номіналом
по 50 грн., висновком експерта, згідно якого на вказаних грошових
купюрах та змивах із рук ОСОБА_1 виявлені сліди спеціальної
хімічної речовини, а також іншими зібраними органами досудового
слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд
дав належну юридичну оцінку.
Досліджені судом докази у своїй сукупності свідчать про те,
що ОСОБА_1 шляхом зловживання наданою йому владою голови селищної
ради, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб,
незаконно отримав від ОСОБА_3 175 літрів бензину та гроші у сумі
200 грн., заподіявши йому відповідну матеріальну, а в цілому -
заподіявши своїми діями істотну шкоду, яка виразилася в підриві
авторитету та престижу органів місцевого самоврядування.
Тому з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин,
злочинні дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Що ж стосується посилань засудженого та захисника на те, що в
діях ОСОБА_1 відсутня ознака об'єктивної сторони вказаного
злочину - заподіяння істотної матеріальної шкоди потерпілому
ОСОБА_3, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки
істотною шкодою судом визнано підрив авторитету та престижу
органів місцевого самоврядування, що є правильним, а не конкретно
заподіяну ОСОБА_3 матеріальну шкоду.
Безпідставні також доводи засудженого про те, що він діяв в
умовах крайньої необхідності, посилаючись на недофінансування
місцевої влади та протиправність дій ОСОБА_3 на території селищної
ради, оскільки мав діяти в порядку та спосіб, встановлений законом
для органів місцевого самоврядування, а не шляхом зловживання
владою, яке призвело до підриву авторитету і престижу органів
місцевого самоврядування.
Безпідставні також доводи касаційної скарги захисника про
суперечливість мотивів виправдання ОСОБА_1 Як видно із матеріалів
справи, мотивом виправдання за ч. 3 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд визнав відсутність у засудженого повноважень для надання ним
дозволу на торгівлю паливно-мастильними матеріалами, а за ч. 1 ст.
365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- те, що його дії по отриманню бензину
та грошей від ОСОБА_3 охоплюються ч. 1 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
У зв'язку з цим суд вірно визнав кваліфікацію дій ОСОБА_1 ще
й за ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зайвою, але замість виключення
цього обвинувачення, постановив рішення про виправдання
засудженого. Рішення суду в цій частині касаційний суд за
касаційними скаргами засудженого та захисника змінити не вправі.
Таким чином, доводи касаційних скарг про неправильне
застосування кримінального закону та істотне порушення вимог
кримінально-процесуального законів судами першої та апеляційної
інстанції у справі щодо ОСОБА_1 колегія суддів вважає
безпідставними.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та
захисника ОСОБА_2 відмовити.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Федченко О.С. Школяров В.Ф.