У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської ТВ., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2007
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою
останнього та потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення у даній
справі.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше двічі судимий за корисливі
злочини та за злочин у сфері обігу
наркотичних засобів,
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 18
липня 2005 року, близько 23-ої години 30 хв., біля квартири
АДРЕСА_1, на грунті ревнощів, за обставин, встановлених судом і
детально наведених у вироку, вчинив побиття ОСОБА_2, завдаючи
удари руками і ногами в різні частини тіла, заподіявши тому тяжкі
тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2006
року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 покликається на
порушення органами досудового слідства і судом
кримінально-процесуального законодавства, що призвело до
неправильного застосування кримінального закону. За змістом
скарги, вважає, що діяв щодо потерпілого, перебуваючи в стані
сильного душевного хвилювання. Вказує також на суворість
призначеного йому покарання. З урахуванням таких приведених
доводів, просить суд касаційної інстанції прийняти відповідне
рішення.
Потерпілий ОСОБА_2 також подав касаційну скаргу на судові
рішення, у якій порушує питання про пом'якшення засудженому
покарання і приводить з приводу цього відповідні доводи. Зокрема,
вказує, що він ніяких претензій до нього не має.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у
задоволенні такої слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про
доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні потерпілому ОСОБА_2
тяжких тілесних ушкоджень та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 121
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам справи,
які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути
взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та
грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони
підтверджуються показаннями самого ОСОБА_1 в стадії досудового
слідства та в суді про заподіяння ним потерпілому тілесного
ушкодження; показаннями потерпілого ОСОБА_2 та ряду вказаних у
вироку свідків про те, що саме ОСОБА_1 вчинив побиття потерпілого
і за яких обставин; висновком судово-медичної експертизи про те що
заподіяне потерпілому ОСОБА_3 тілесне ушкодження відносяться до
категорії тяжких; даними цілого ряду інших протоколів слідчих дій.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно
перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у
касаційній скарзі, про неправильну кваліфікацію його дій і
обгрунтовано визнані безпідставними. Фактичні обставини справи
свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути в
відповідальності за скоєне. Він, як свідчать матеріали справи,
прийшовши до помешкання потерпілого, де діючи на грунті ревнощів,
вчинив побиття останнього, завдаючи йому з великою силою удари
руками і ногами в різні частини тіла, коли з боку останнього було
відсутнє протизаконне насильство чи тяжка образа. А отже, мова про
те, що ОСОБА_1 перебував в стані сильного душевного хвилювання, і
про перекваліфікацію його дій на норму закону, яка передбачає
більш м'яке покарання, не може йти. При цьому колегія суддів
враховує також те, що, з'ясовуючи фактичні обставини справи з
цього приводу, суд цілком обгрунтовано обгрунтував свій висновок з
урахуванням даних, що містяться у висновку психолого-психіатричної
експертизи.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень, в тому числі й тих що стосуються права ОСОБА_1 на
захист, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили
під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність
кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не
встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих
доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є
справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд врахував як ступінь тяжкості злочину, так і особу засудженого,
який раніше притягувався до кримінальної відповідальності -
рецидив злочину. А отже, підстав для зміни вироку в цій частині,
про що йдеться у касаційних скаргах засудженого та потерпілого, не
має.
Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення даної справи до розгляду
касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів,
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та
потерпілого ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Гошовська Т.В. Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В.