У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Редьки А.I.,
суддів Канигіної Г.В., Жука В.Г.
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2
та їх представника ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на
вирок Оболонського районного суду м. Києва від 8 вересня 2006 року
та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця с. Небилиця Макарівського району Київської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого
ОСОБА_2 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь
потерпілого ОСОБА_1 7000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року вирок щодо
ОСОБА_4 змінено. На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.
п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину при
таких обставинах.
1 серпня 2004 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_4,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 50-В на
вулиці Вишгородській в м. Києві, грубо порушував громадський
порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою
зухвалістю та винятковим цинізмом, нецензурно висловлювався на
адресу потерпілого ОСОБА_2, пошкодив його автомобіль та заподіяв
йому легкі тілесні ушкодження. На зауваження ОСОБА_1 припинити
хуліганські дії, не реагував, а натомість завдав останньому удари
кулаком в обличчя, повалив на землю, почав душити за горло та бити
головою об землю, заподіяв потерпілому при цьому легкі тілесні
ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, даючи свій аналіз
обставина справи, просить судові рішення щодо нього скасувати, а
справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Мотивує
тим, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, висновок суду не
відповідає фактичним обставинам справи, досудове та судове
слідство проведено однобічно, неповно та з порушенням вимог
кримінально-процесуального закону. Також зазначає, що в ухвалі
апеляційного суду всупереч вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не дано відповідей на доводи його апеляції.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу потерпілі ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 посилаються на необгрунтованість
доводів скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Заслухавши доповідача, думку потерпілих та їх представника,
які заперечували проти доводів скарги, думку прокурора про
залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла
висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити
насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,
з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та
наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
В цій частині вироку наводяться докази, на яких грунтується
висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші
докази.
Зазначивши у вироку, що ОСОБА_4 вчинив хуліганські дії з
особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, суд не мотивував, в
чому конкретно проявились особлива зухвалість та винятковий
цинізм.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Так, у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пояснювали, що
вони фактично є сусідами, так як фірма ОСОБА_2 розташована в
підвальному приміщенні дома під квартирою ОСОБА_4, і тривалий час
вони сваряться між собою, тому між ними склалися неприязні
стосунки, а ОСОБА_4, крім того, пояснював, що приводом його
звернення 1 серпня 2004 року до потерпілого ОСОБА_2 було те, що
останній припаркував свій автомобіль під вікнами його квартири, що
заважало відпочивати його родині.
Згідно з роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про судову практику у справах про хуліганство" № 10
( va010700-06 ) (va010700-06)
від 22 грудня 2006 року хуліганство необхідно
відрізняти від інших злочинів залежно від спрямованості умислу,
мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально
караних дій.
Крім того, визнаючи ОСОБА_4 винуватим у заподіянні палицею
тілесного ушкодження ОСОБА_2, суд не звернув увагу на те, що в
матеріалах справи є не скасована постанова, якою щодо ОСОБА_4 було
відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим фактом, чим
порушено вимоги п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
(т. 1
а.с. 19)
За таких обставин судом істотно порушено вимоги
кримінально-процесуального закону, а тому вирок щодо ОСОБА_4
підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги, що апеляційний суд зазначені порушення
залишив поза увагою, підлягає скасуванню і ухвала апеляційного
суду.
При новому судовому розгляді необхідно вжити передбачених
законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування
всіх обставин справи і прийняти таке рішення, яке б точно
відповідало вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 8 вересня 2006
року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2006 року щодо
ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
А.I. Редька Г.В. Канигіна В.Г. Жук