У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Синявського О.Г.,
Макаренка М.М.
суддів
Коротких О.А., Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора Колесниченка О.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1, -
в с т а н о в и л а :
вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим
від 18 листопада 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше судимого 4 травня 1993 року за
ч. 2 ст. 190 ч. 2 ст. 206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
чотири роки позбавлення волі;
28 жовтня 1999 року за ч. 3 ст. 198-2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки позбавлення волі,
звільненого 30 липня 2002 року умовно -
достроково на десять місяців два дні,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років
шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту
частину покарання за попереднім вироком від 28 жовтня 1999 року
ОСОБА_1 визначено остаточне покарання вісім років позбавлення
волі.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5
жовтня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 березня 2003 року
приблизно о 23 год., перебуваючи біля буд. № 2-б по вул. Горького
в м. Керчі, АР Крим, у стані алкогольного сп'яніння, за
попередньою змовою з особою, справа щодо якої виділена в окреме
провадження, умисно завдав ОСОБА_3 численні удари по голові та
тілу, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала
смерть потерпілого.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує, що він не
причетний до вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки тілесних ушкоджень потерпілому не
заподіював, а висновок суду грунтується на суперечливих показання
свідків, які його обмовляють. Посилається на неповноту та
однобічність досудового слідства та судового розгляду,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
істотні порушення кримінально-процесуального закону, застосування
до нього недозволених методів ведення слідства. Просить судові
рішення щодо нього скасувати, а справу закрити.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 також вказує на
непричетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину,
посилається на допущену у справі однобічність і неповноту
досудового слідства та судового розгляду, невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, захисник
вважає, що його апеляцію було розглянуто судом апеляційної
інстанції з істотними порушеннями кримінально-процесуального
закону. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
закрити.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважає, що
касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, перевіривши
матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів
вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
істотним порушенням кримінально-процесуального закону є винесення
судового рішення незаконним складом суду.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд Автономної
Республіки Крим ухвалою від 22 липня 2004 року у складі суддів
Луніна С.В., Рижової I.В. та Язєва С.А., залишили без зміни
постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим
від 12 липня 2004 року щодо ОСОБА_1 про обрання йому запобіжного
заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 9-313/04 а.с. 48).
5 жовтня 2006 року за апеляційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та його захисника, цей же суд у складі суддів апеляційного
суду Автономної Республіки Крим Топчія В.М., Терентьєвої О.А. та
знову Рижової I.В. залишили вирок Керченського міського суду
Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2005 року без зміни
(а.с. 594-596).
Відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо
під час досудового слідства він вирішував питання щодо обрання
запобіжного заходу.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна вважати
законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на
новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути
зазначені порушення та постановити судове рішення з дотриманням
усіх вимог кримінально-процесуального закону.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2
задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5
жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на
новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.
судді:
Синявський О.Г. Коротких О.А. Нікітін Ю.I.