Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040030000494, за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2015 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 307 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 із застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 309 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року вирок районного суду скасовано в частині призначеного покарання.

ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Призначаючи покарання засудженому із застосуванням ст. 69 КК України суд не навів у рішенні обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. Наведене призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку літа 2014 року, придбав за невстановлених обставин медичний препарат "еднок", який містить наркотичний засіб - бупренорфін, який переніс та зберігав за місцем проживання АДРЕСА_1 для особистого вживання та збуту.

22.07.2014 року ОСОБА_1 за місцем проживання, незаконно збув частину медичного препарату "еднок", у кількості І таблетки за 200 грн. особі, матеріали відносно якої виділено окреме в провадження.

06.08.2014 ОСОБА_1, за місцем проживання, повторно, незаконно збув частину медичного препарату "еднок" у кількості 1 таблетки за грошову винагороду у розмірі 200 гривень названій особі.

Крім того, ОСОБА_1, будучи особою, що раніше скоїла правопорушення, передбачене ст. 307 КК України, незаконно зберігав без мети збуту за місцем свого проживання медичний препарат "еднок", масою 0,028 г., 0,0438 г., 0,0778 і., 0,0764 г., 0,0214 г., 0,1328 г., який було вилучено 06.08.2014 працівниками міліції під час обшуку.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, та вважав, що вирок апеляційного суду належить скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних відповідно до вимог КПК України (4651-17) та у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи скарги прокурора про м'якість призначеного покарання, неправильність застосування ст. 69 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (основні засади призначення покарання) суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, визнав їх обґрунтованими та постановив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

З матеріалів справи вбачається, що, призначаючи більш м'яке покарання засудженому за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення, при цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність кількох пом'якшуючих обставин, які в своїй сукупності дають можливість призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Закону, що також було враховано судом першої інстанції.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, позитивно характеризується, хворіє, доглядає батька похилого віком (1927 р.н.).

Наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Твердження прокурора у скарзі про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України, невмотивованість вироку апеляційного суду не знайшли свого підтвердження.

Вирок Апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 433- 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.