Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Романець Л.А., суддів Зубара В.В., Кульбаби В.М., при секретарі з участю прокурора Медицькій У.І., Гаврилюка С.М. розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 10 листопада 2014 року щодо нього.

Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має, визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 185 КК України.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 10 листопада 2014 року, вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 850 грн.

Як визнав встановленим суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1, 05 червня 2013 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, отримав від ОСОБА_2 банківську картку для оплати цигарок і пива, та о 10 год 13 хв оплатив нею товари на суму 50 грн 50 к. після чого банківську картку не повернув та з метою таємного викрадення чужого майна протягом 05-06 червня 2013 року у м. Новгород-Сіверському витратив шляхом зняття готівки з банкоматів та розрахунку за товари з банківської карти ОСОБА_3 гроші в сумі 2135, 69 грн, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням кримінального процесуального закону, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування наведено вказує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Зазначає, що потерпілий дозволив йому користуватись його банківською картою та не обмежував його у знятті певної суми грошей. Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не допитав свідка ОСОБА_4, про допит якого він заявляв клопотання.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор просить вирок суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Вважає вирок Апеляційного суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно статей 412- 414 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, місцевим судом постановлено виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вину у таємному викраденні чужого майна не визнав та пояснив, що гроші з банківської картки, яка належала потерпілому ОСОБА_2 він знімав з дозволу потерпілого.

На підставі дослідження обставин кримінального провадження, аналізу та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна, кваліфікував його дії за ч.1 ст. 185 КК України та призначив відповідно покарання.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції було вірно встановлено, що хоча потерпілий сам дав свою банківську картку ОСОБА_1, на якій знаходились гроші і вказав код, однак дозволив купити лише пиво та цигарки, що обмежувалось сумою 50 грн 50 к. Після придбання зазначених товарів засуджений банківської карти потерпілому не повернув. В послідуючому, без згоди ОСОБА_2, засуджений зняв гроші з банківської карти потерпілого, в результаті чого таємно викрав грошові кошти у сумі 2135, 69 грн.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду апеляційної інстанції висновок, про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами такі як рапорт о/у СКР Новгород Сіверського РВ УМВС від 23 серпня 2013 року, протокол від 23 серпня 2013 року про прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинення щодо нього неправомірних дій, розписку про повернення йому грошових коштів у сумі 3200 грн, виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 та диск з фото-відео матеріалами, вилученими згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів, є обґрунтованим, судом наведені мотиви такого рішення.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що потерпілий дозволив йому користуватись його банківською картою без обмеження його у знятті певної суми грошей є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в ході перевірки матеріалів кримінального провадження.

Крім того, судом вірно зазначено, що факт добровільної передачі картки іншій особі не впливає на кваліфікацію злочину.

Доводи засудженого про істотні на його думку порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема в тій частині, що судом не допитано свідка ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції клопотання засудженого про виклик даного свідка було задоволено, однак встановити місце його проживання не вдалось, а сам засуджений точної адреси проживання свідка не повідомив ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини провадження, на підставі дослідження всіх представлених у кримінальному провадженні матеріалів, колегія суддів дійшла висновку, що вирок Апеляційного суду щодо ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Призначене покарання щодо ОСОБА_1 на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.