Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого - судді Бех М.О., суддів - Зубара В.В., Колесниченка В.М., розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Радкевич Вікторії Миколаївни на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року,

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця села Новоіванівка Арцизького району Одеської області, який проживає АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 16 вересня 2005 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

2) 14 листопада 2006 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільнененого 01 липня 2008 року умовно-достроково на 7 місяців 23 дні;

3) 05 серпня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

4) 06 лютого 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць;

5) 02 жовтня 2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, звільненого 27 червня 2014 року у зв'язку з відбуттям призначеного покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено за вказаною нормою кримінального закону покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вироком вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості за ст. 309 КК України, знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

02 лютого 2015 року, близько 15 години 30 хвилин, засуджений поблизу будинку № 31, що по вулиці Енгельса у місті Миколаєві, повторно незаконно, без мети збуту, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою 0,033 грама, який зберігав при собі до затримання працівниками міліції цього ж дня близько 15 години 50 хвилин біля будинку № 31 по вулиці Енгельса у місті Миколаєві.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Радкевич В.М., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення, і, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. При цьому захисник вважає необґрунтованими висновки суду про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання. На думку автора скарги, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 не є суспільно небезпечною особою, пройшов курс лікування від наркотичної залежності, що зумовила вчинення злочину, страждає на тяжке захворювання, під час судового розгляду офіційно влаштувався на роботу, має на утриманні матір похилого віку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК України, виду і розміру призначеного покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про безпідставне незастосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не можуть вважатися переконливими.

Як убачається з вироку суду, засуджений перебуває на обліку як наркозалежна особа, має 5 не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей за умисні злочини, у тому числі пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, двічі звільнявся судом від відбування покарання з випробуванням та через кілька місяців після відбуття покарання за останнім вироком вчинив новий аналогічний злочин, будучи у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання, зокрема, особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії та за наявності рецидиву злочинів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, правильність яких наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і апеляційний суд, який переглянув вирок суду щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника з підстав, аналогічних наведеним у касаційній скарзі, і виніс мотивовану ухвалу, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України, з наведенням достатніх підстав, з яких відповідні скарги визнано необґрунтованими.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника Радкевич В.М. колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Радкевич В.М. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.