розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2015 року стосовно ОСОБА_2,

Вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16 жовтня 2015 року після 08.00 год. у приміщені кухні квартири АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс раніше незнайомому ОСОБА_3 удари табуретом по голові та тулубу, а потім вийшов із квартири. Згадавши, що забув свою сумку, вирішив повернутись. Вибивши ногою вхідні двері, зайшов до квартири і, побачивши ОСОБА_3, який виходив із ванної кімнати, наніс йому кілька ударів по голові ніжкою від табурета, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 той помер.

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання, застосувавши положення ст. 69 КК і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через суворість. На обґрунтування власних доводів вказує, що судами при призначенні покарання безпідставно не враховано таких пом'якшуючих покарання обставин, як визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, засуджений повністю відшкодував потерпілій шкоду, завдану злочином.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі, немає з огляду на таке.

Висновки суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Його доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи покарання засудженому, суд відповідно до вимог зазначеної норми цього Кодексу врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину (відповідно до ст. 12 КК є тяжким), обставини скоєння злочину, ставлення засудженого до скоєного, дані про його особу (вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується та є молодою особою), наявність пом'якшуючої покарання обставини (добровільне відшкодування завданого збитку), відсутність обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілої, та дійшов вірного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і призначив основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК, при цьому навів ґрунтовні мотиви, чому не визнав обставинами, що пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів і підстав для його пом'якшення відповідно до ст. 69 КК чи застосування ст. 75 КК не вбачає.

Доводи захисника, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, належно перевірив суд апеляційної інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив при постановленні рішення.

Таким чином, із наведених у скарзі мотивів та з наданих до неї копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2015 року стосовно ОСОБА_2.