Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Кульбаби В.М., Зубара В.В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Артвіха А.І. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хинельське лісництво Брянської обл. Російської Федерації, який проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 27 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 2 місяці, звільненого 14 березня 2014 року умовно-достроково на 1 місяць і 21 день,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено за вказаною нормою кримінального закону покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.

Вироком вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення крадіжки, повторно вчинив грабіж, поєднаний із проникненням у житло, за наступних обставин.

26 листопада 2014 року, близько 01 години, ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна проник у квартиру АДРЕСА_2, де на той час відпочивала сім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Знаходчись у житлі, засуджений повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 загальною вартістю 6909 гривень 50 копійок. У цей час прокинулися господарі квартири, які намагалися затримати ОСОБА_2 Усвідомлюючи, що його дії стали явними для ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засуджений з викраденим майном з місця злочину зник, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на зазначену вище суму.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну вироку та ухвали шляхом виключення рішення про визнання обставиною, що обтяжує покарання, повторності вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування наведеного зазначає, що суд, усупереч вимогам ч. 4 ст. 67 КК України, безпідставно врахував зазначену обставину як таку, що обтяжує покарання, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

При перевірці судових рішень обставин, які б давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не вбачається.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчинення кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироку обставин, кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186 КК України, виду і розміру призначеного покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України та роз'яснень, наведених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Вважати доводи прокурора про порушення судом наведених вимог переконливими підстав не має. Як убачається з вироку, суд дотримався передбачених ст. 65 КК України загальних засад призначення покарання та послався на повторність злочинної діяльності не як на обставину, що обтяжує покарання, а при обґрунтуванні необхідності призначення ОСОБА_2 покарання виключно у виді позбавлення волі акцентував увагу на повторності скоєння винним умисного тяжкого кримінального правопорушення корисливої спрямованості, як джерела для існування.

Таке мотивування висновків суду не суперечить положенням ч. 4 ст. 67 КК України, не впливає на законність і обґрунтованість судового рішення та не може бути підставою для його зміни у касаційному порядку.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у суді апеляційної інстанції прокурором Артвіхом А.І. ставилося питання виключно про м'якість призначеного покарання, а з підстав, наведених у касаційній скарзі, вирок суду не оскаржувався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів підстав для задоволення скарги не вбачається, а тому на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Артвіха А.І. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.