у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 119 ч. 1 КК України. Вважає, що судами обох інстанцій дано неправильну оцінку дійсним обставинам події, безпідставно не взято до уваги його показання про те, що вбивство ним вчинено з необережності та внаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Також вказує на інші обставини та дані, які характеризують його особу, що належним чином не були враховані судами обох інстанцій при постановленні вироку щодо нього.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії останнього зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 119 ч. 1 КК України та призначити покарання на розсуд суду за вказаною частиною статті. Вважає, що судами обох інстанцій допущено однобічність, неповноту судового розгляду та їх висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, захисник вказує на помилковість висновків судів про те, що у ОСОБА_1 раптово виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_5, оскільки засуджений в судовому засіданні дав показання, які спростовують таку версію обвинувачення. Вважає, що вирок суду в цій частині ґрунтується на припущеннях, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Також просить звернути увагу на обставини, які змусили засудженого ОСОБА_1 переїхати до міста Кременчук та які необхідно визнати такими, що пом'якшують його покарання.

В запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_3 та її представник - адвокат ПетровС.Б. вказують на безпідставність її доводів та просять залишити її без задоволення, а вирок та ухвалу - без зміни. Окремо звертають увагу на те, що, хоч ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 89 КК України не має судимості, проте раніше 5 разів притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів, в останній раз за ст.ст. 15 ч. 2, 118 КК України.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання вказано рахувати з 02 лютого 2016 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_1 період його попереднього ув'язнення з 02 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 6 816 гривень, сплачених за надання правової допомоги.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 31 січня 2016 року ОСОБА_1 знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, де також перебувала його співмешканка ОСОБА_6 та їх знайомий ОСОБА_5, який вживав спиртний напій. Близько 19 години ОСОБА_1 зайшов із кухні до житлової кімнати, де на ліжку спала ОСОБА_6, та побачив, що ОСОБА_5 заліз рукою під халат останньої, внаслідок чого у ОСОБА_1 на ґрунті ревнощів раптово виник умисел на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_5

Реалізовуючи вказаний умисел, ОСОБА_1 зайшов до кухні і взяв залізний молоток, після чого повернувся до житлової кімнати та наніс вказаним молотком один удар ОСОБА_5 у скронево - потиличну ділянку голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми з переломом кісток основи черепа та крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення та від яких ОСОБА_5 помер на місці вчинення злочину. Після цього ОСОБА_1 витяг тіло ОСОБА_5 із вказаної квартири та залишив за рогом будинку № 20 А по вулиці Східній в м. Кременчуці, а сам повернувся до квартири.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи захисника про підтримання касаційних скарг, доводи потерпілої і її представника та доводи прокурора про заперечення проти касаційних скарг та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, суд обґрунтовано послався на показання самого ОСОБА_1 щодо підтвердження обставини нанесення ним одного удару молотком, потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9

При цьому, свідок ОСОБА_6, яка перебувала в приміщенні кімнати квартири, де відбулася подія злочину, не підтвердила показання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 чіплявся до неї, коли вона спала, та зазначила про те, що коли вона не спала, то ОСОБА_5 на дивані біля неї не сидів. Показання ОСОБА_6 щодо повідомлених їй обставин події зі слів самого ОСОБА_1 були зазначені у вироку суду та їм була надана відповідна оцінка судом першої інстанції, як і показанням самого ОСОБА_1 в частині щодо необережного характеру нанесеного ним удару. Зокрема, суд першої інстанції критично оцінив показання ОСОБА_1 про те, що після нанесеного удару молотком по голові ОСОБА_5 розмовляв із засудженим та сам вийшов із квартири, пославшись на висновок додаткової судово-медичної експертизи № 94/1 від 09.03.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_5 після спричиненого йому удару в ліву скронево-потиличну ділянку голови міг жити короткий проміжок часу, який вираховується в хвилинах, але, враховуючи характер черепно-мозкової травми, смерть могла настати миттєво і після заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень прижиттєвого характеру, останній не міг здійснювати самостійні дії, кричати, пересуватися, чинити опір, так як характер виявленої черепно-мозкової травми свідчить про миттєву втрату свідомості з розвитком незворотних летальних наслідків.

Крім того, критично оцінив суд і показання ОСОБА_1 щодо необережного характеру його дій та відсутності умислу на вбивство потерпілого, оскільки, наносячи удар металевим молотком у життєво важливий орган - голову ОСОБА_5, який перебував у стані сп'яніння тяжкого ступеню, засуджений усвідомлював та передбачав (не міг не передбачати), що внаслідок такого удару може настати смерть потерпілого, а подальші дії ОСОБА_1, який не надав допомогу потерпілому особисто, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та фактично намагався приховати сліди вчинення злочину, витягнувши потерпілого із квартири на вулицю взимку та залишивши його там біля будинку, свідчать про те, що умисел ОСОБА_1 був спрямований саме на умисне позбавлення життя ОСОБА_5

Врахував також місцевий суд належним чином і висновки судових експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

Встановивши фактичні обставини, особливості знаряддя злочину (молоток саморобний, цільнометалевий, виготовлений із круглого металевого стержня, діаметр якого 42 мм, висота 125 мм, з металевим руків'ям довжиною 302 мм та вагою 1703 г), механізм нанесення удару, його характер, силу та область його нанесення - життєво-важливий орган - голову (ліва скронево-потилична її ділянка), послідуючі дії ОСОБА_1 по відношенню до тіла ОСОБА_5 після скоєного, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України. З такими висновками погоджується і колегія суддів, а тому доводи касаційних скарг про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим судом першої інстанції дійсним обставинам події злочину.

При цьому, суд першої інстанції дав оцінку показанням засудженого ОСОБА_1, даних ним в судовому засіданні, та відкинув висунуту ним версію подій, належним чином мотивувавши вирок в цій частині.

Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

Доводи касаційних скарг засудженого та захисника, які аналогічні доводам їх апеляційних скарг, в тому числі і щодо неповноти досудового розслідування та судового провадження, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та необхідності кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст. 119 ч. 1 КК України, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки.

При розгляді апеляційних скарг суд апеляційної інстанції їх доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував.

Крім того, апеляційний суд визнав безпідставними доводи засудженого ОСОБА_1, які аналогічні доводам касаційних скарг, про те, що судом першої інстанції при постановленні вироку не враховано збіг тяжких сімейних обставин як обставину, що пом'якшує покарання, мотивувавши своє рішення. Зокрема, апеляційний суд вказав, що згідно матеріалів провадження ОСОБА_1 є уродженцем та зареєстрований в м. Єнакієве Донецькоїобласті, відповідно до його показань проживав в м. Дебальцеве та після початку бойових дій на сході, вимушено виїхав на проживання до Полтавської області, однак зазначена обставина, хоча і є тяжкою та виникла об'єктивно, проте не є такою, що обумовила вчинення ним кримінального правопорушення, а тому не знайшов підстав для визнання зазначеної ОСОБА_1 обставини, як такої, що пом'якшує покарання.

Погодився апеляційний суд і з призначеним ОСОБА_1 судом першої інстанції покаранням у виді позбавлення волі на строк 10 років, визнавши його таким, що призначене з дотриманням положень ст.ст. 50, 65 КК України, відхиливши доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині.

Суд апеляційної інстанції зазначив в ухвалі усі підстави, з яких визнав апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника необґрунтованими, і своє рішення про необхідність залишення їх без задоволення належним чином мотивував, пославшись на наявні в матеріалах провадження докази. Із такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

Об'єктивних даних, що вказували б на вчинення злочину за інших обставин та на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

За таких обставин, доводи касаційних скарг щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, та необхідності перекваліфікувати його дії за ст. 119 ч. 1 КК України, є безпідставними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг та зміни судових рішень шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 119 ч. 1 КК України не знаходить, а тому касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) , колегія суддів

вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Костуренка Є.М. - без задоволення.