Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,

при секретарі судового засідання Медицькій У.І.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2015 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080130003292 за касаційною скаргою прокурора який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку с. Карла Маркса, Бердянського району, Запорізької області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та виправдано у зв'язку з тим, що не доведено її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2015 року вирок суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що в період часу з початку травня 2014 року по 06 серпня 2014 року, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, не будучи зареєстрованою у встановленому законом порядку суб'єктом підприємницької діяльності, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 4 Закону України "Про металобрухт" від 05 травня 1999 року та п. 26 ст. 9 Закону України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року, без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання непридатних для прямого використання металовиробів, а також частин виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містили в собі чорні метали, організувала незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту, де за вказаний період часу приймала у населення металобрухт чорних металів, який зважувала на платформених вагах, після чого розраховувалася за нього готівкою, вартістю 1 грн. 80 коп. за 1 кг та у подальшому зберігала з метою збуту за вказаною адресою.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 суд надав неправильне тлумачення ч. 1 ст. 213 КК України та за наявних у справі доказів необхідно було постановити обвинувальний вирок щодо останньої. Вказує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи апеляційну скаргу прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не перевірив її доводів, обґрунтованих відповідей на них не дав та фактично відтворив у своїй ухвалі текст виправдувального вироку.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість постановлених відносно неї судових рішень, просила залишити їх без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційні вимоги прокурора, що подав касаційну скаргу та вважала, що скасуванню підлягає ухвала суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 213 КК України, а саме порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом - здійснення операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії), а також організація незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту (а.с. 2).

Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши наявні у провадженні докази дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно приймала у громадян на своєму подвір'ї за допомогою платформених ваг не тільки металеві вироби не придатні для подальшого використання, але і вироби які мала намір використовувати у господарстві, зокрема, для встановлення паркану. Крім того суд констатував, що наданими доказами не доведено, що ОСОБА_1 мала намір збувати вилучені у неї металеві вироби, а тому не доведено, що вона займалася заготівлею металобрухту, але організувала незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту. З огляду на зазначене, суд прийняв рішення про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину в зв'язку з не доведеністю її вини та при цьому відзначив, що у діях останньої є ознаки правопорушення, передбаченого ст. 164-10 КУпАП.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодиться не може.

Диспозицією статті 213 КК України визначено кримінальну відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

При цьому, з об'єктивної сторони злочин проявляється у: 1) здійсненні операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Організацію незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту слід визнавати закінченим злочином з моменту, коли такий пункт був фактично створений (організований).

Як видно зі справи, судом було встановлено та визнано доведеним те, що ОСОБА_1 скуповувала металеві вироби за грошові кошти, про що робила відповідні записи в блокноті. Тобто зазначене свідчить про здійснення виправданою необхідних дій по організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту.

Про організацію такого пункту також свідчить кількість вилученого на подвір'ї металобрухту, значна частина якого знаходилась у мішках, а також наявність металевих ваг для його зважування.

Тому, доводи прокурора щодо неправильного, на його думку, тлумачення змісту ч. 1 ст. 213 КК України при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_1 колегія суддів вважає обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, доводи якої за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх і не проаналізував та, фактично відтворивши текст вироку суду першої інстанції, обґрунтованих відповідей на них не дав. Між тим, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора потребують перевірки.

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати наведене в цій ухвалі, ретельно перевірити доводи апеляційної та касаційної скарги прокурора, і ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

В зв'язку з тим, що прокурор ставив питання про необхідність, на його думку, скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, його скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 - 436, 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.