розглянувши в судовому засіданні 22 жовтня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження № 12013230030004014 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Безушко Т.Г., засудженої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката Сметани С.В. на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2015 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, особи без громадянства, уродженки м. Єреван, Вірменія, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою:

за ст. 116 КК України,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженої ОСОБА_5,

її захисника адвоката Сметани С.В.,

вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за ст. 116 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк покарання вказано рахувати з дня її затримання - з 18 серпня 2013 року. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 100 000 гривень моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 17 серпня 2013 року близько 21 години 00 хвилин на території пляжу "Панські розваги", що за адресою: місто Херсон, вулиця Херсонська, 124м, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічний афект), викликаного тяжкою образою з боку ОСОБА_8, що полягала у нанесенні ним легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, який перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, з метою помсти за вказані протиправні дії з боку потерпілого, переслідуючи умисел, направлений на позбавлення життя іншої людини, нанесла ОСОБА_8 один удар ножем в область грудної клітини зліва, завдавши йому при цьому колото-різану рану, проникаючу в ліву легеневу порожнину з перетину 5 ребра зліва, порожнини лівого шлуночку серця, що супроводжувалося гострою кровотечею, внаслідок чого він помер на місці скоєння злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2015 вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора, потерпілої та адвоката Сметани С.В. в інтересах засудженої ОСОБА_5 - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - Безушко Т.Г. просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 370, 419 КПК України не дав обґрунтованої відповіді на усі доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо необхідності задоволення цивільного позову у повному об'ємі, безпідставно залишивши їх без задоволення.

У касаційних скаргах, які аналогічні за своїм змістом, засуджена та її захисник просять ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а вирок - змінити, призначивши їй покарання, не пов'язане із позбавленням волі, в мінімальних межах санкції ст. 116 КК України. Вважають, що призначене ОСОБА_5 покарання в максимальних межах санкції статті 116 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, зазначаючи, що суди обох інстанцій належним чином не врахували усіх обставин, що характеризують особу засудженої, конкретні обставини кримінального провадження та обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, доводи засудженої та її захисника про підтримання своїх касаційних скарг та необґрунтованість касаційної скарги прокурора, доводи прокурора про заперечення проти всіх касаційних скарг та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора, засудженої та її захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації її дій за ст. 116 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. Відповідно до ст. 374 ч. 3 п. 2 абз. 7 КПК України (4651-17) у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди та встановлюючи її у розмірі 100 000 гривень, мотивував таке рішення тим, що вказаний розмір визначений із врахуванням страждань і переживань потерпілої від вбивства її сина, витрат немайнового характеру внаслідок перенесених моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення зв'язків із оточуючими людьми, та наявності на її утриманні двох малолітніх дітей, які залишилися без батька.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги потерпілої та прокурора на вирок суду в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування завданої злочином моральної шкоди, доводи яких за змістом аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, перевірив і залишив без задоволення, погодившись із висновками суду першої інстанції в цій частині та навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення. ухвала апеляційного суду в цій частині належним чином мотивована і відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги прокурора є безпідставними.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень в частині вирішення цивільного позову, не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Доводи касаційних скарг засудженої та захисника щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_5 внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного їй покарання.

При призначені ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_5 визнано винною і засуджено є злочином середньої тяжкості. Враховано судом і дані про особу засудженої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, а також обставини, що пом'якшують покарання, - вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала завдану моральну шкоду, повністю відшкодувала матеріальну шкоду, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності та наслідки у вигляді смерті ОСОБА_8, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, визначивши його в межах санкції статті 116 КК України.

Отже, покарання засудженій ОСОБА_5 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляцій засудженої та захисника суд апеляційної інстанції їх доводи, в тому числі і щодо обставин, що пом'якшують покарання, та даних про особу засудженої, на які є посилання в касаційних скаргах, перевірив і своє рішення належним чином мотивував. При цьому апеляційний суд перевірив і наявність підстав для застосування ст. 69 КК Україна та правильно вказав на обґрунтованість рішення суду першої інстанції про їх відсутність. ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженої та захисника, скасування ухвали і зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_5 покарання не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг, скасування або зміни судових рішень та призначення нового розгляду кримінального провадження не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 квітня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, засудженої та її захисника - без задоволення.