розглянув 20 жовтня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2 на окрему ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 28 квітня 2015 року.

Вироком вказаного місцевого суду від 06.02.2015 під головуванням ОСОБА_2 засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, та за ч. 1 ст. 364 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій та до 5000 грн штрафу із звільненням від покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Апеляційний суд Миколаївської області 28 квітня 2015 року скасував вказаний вирок з направленням справи на новий судовий розгляд та постановив окрему ухвалу, якою звернув увагу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на допущенні головуючим ОСОБА_2 порушення закону.

У касаційній скарзі суддя ОСОБА_2 порушує питання про скасування вказаної окремої ухвали, оскільки він не вчиняв зазначені в ній порушення закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги судді, колегія суддів визнає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зазначені в окремій ухвалі порушення, які допустив суддя ОСОБА_2 при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_3, встановлені апеляційним судом при розгляді цієї справи в апеляційному порядку і визнані підставою для скасування вироку місцевого суду.

Оскільки ухвала, якою скасовано вирок суду першої інстанції, набрала законної сили, вона, згідно до положень ст. 403 КПК України 1960 року, є обов'язковою для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, твердження судді ОСОБА_2 про те, що він не порушував вимоги закону під час розгляду вказаної кримінальної справи є необґрунтованими.

В той же час, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в абзаці другому п. 9 постанови № 3 від 28.03.2008 "Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах" (v0003700-08) , апеляційний суд має право винести окрему ухвалу щодо судді, якщо помилковий вирок під його головуванням був постановлений внаслідок неуважного чи недбалого ставлення до виконання своїх обов'язків.

В оскарженій окремій ухвалі не зазначено, отже - не встановлено, що саме з вказаних причин суддя ОСОБА_2 ухвалив помилковий вирок чи допустив відповідні порушення закону.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, суд

Касаційну скаргу судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_2 задовольнити частково, окрему ухвалу винесену щодо нього 28 квітня 2015 року Апеляційним судом Миколаївської області скасувати.