розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12013150290000054 касаційні скарги прокурора та потерпілого на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2,

Указаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Черхави Самбірського району Львівської області, мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, таку, що не має судимості, засуджено за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК засуджену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладено обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 347 675 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах за таких обставин.

ОСОБА_2 достовірно знала про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 домовилися про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, що мали бути оформлені в нотаріальному порядку 06 грудня 2007 року, під час чого ОСОБА_3 повинен був заплатити продавцю гроші. З поважної причини він не зміг прибути до нотаріуса і цього ж дня о 08.00 год. на території продуктового ринку в м. Самборі передав ОСОБА_2 на зберігання 45 000 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на 06 грудня 2007 року становило 227 250 грн), підготовлені ним для купівлі квартири. ОСОБА_2, не маючи наміру повертати гроші ОСОБА_3, зловживаючи його довірою, привласнила їх й цього ж дня близько 08.00 год. витратила на купівлю вищевказаної квартири на своє ім'я, чим завдала ОСОБА_3 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження у цьому суді. Зазначає, що, на його думку, місцевий суд обґрунтовано засудив ОСОБА_2 за вчинення шахрайства щодо ОСОБА_3, а апеляційний суд, не дослідивши безпосередньо доказів у провадженні, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав місцевий суд у вироку, і безпідставно скасував цей вирок, закривши провадження.

Потерпілий у скарзі також просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження у цьому суді. Стверджує, що апеляційний суд проігнорував докази, які свідчать про доведеність умислу засудженої на вчинення шахрайства стосовно нього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційних скарг, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, які істотно порушив.

Апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК є недоведеним, для чого послався, крім іншого, на пояснення (показання) потерпілого, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Між тим винуватість ОСОБА_2 обґрунтовує в обвинувальному вироку показаннями цих осіб і місцевий суд, який безпосередньо їх допитував (досліджував).

Отже, апеляційний суд не мав права дати іншу оцінку показанням цих осіб, ніж дав суд першої інстанції, безпосередньо не допитавши їх.

Крім того, місцевий суд у вироку послався й на інші докази, які, на його думку, доводять винуватість ОСОБА_2 у шахрайстві, а саме: на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на документи.

В ухвалі апеляційного суду нічого не зазначено про те, чому ці докази також не доводять винуватості ОСОБА_2, що свідчить про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК.

Вищевказані порушення закону могли вплинути на остаточні висновки цього суду при перегляді обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2

Той факт, що жодна зі сторін не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, не виключало обов'язку апеляційного суду в цьому випадку безпосередньо дослідити докази, виходячи із засад кримінального провадження.

При цьому слід ураховувати, що згідно з ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Тобто якщо апеляційний суд при перегляді кримінального провадження убачає можливу недоведеність винуватості засудженої особи (як у цьому випадку) або інше можливе поліпшення становища такої особи, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження, вказані у ст. 2 КПК, та необхідність дотримання інших його засад, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, і це не суперечить такій засаді кримінального провадження, як диспозитивність.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у шахрайстві є передчасним, адже рішення цього суду про скасування обвинувального вироку та закриття провадження ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому воно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у цьому суді.

Під час нового розгляду суду належить урахувати вказівки касаційного суду, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, безпосередньо дослідити необхідні докази за наявності для цього підстав, у сукупності проаналізувати їх і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні мотиви його ухвалення.

З урахуванням викладеного касаційні скарги підлягають лише частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та потерпілого задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.