розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12014220460001346 касаційну скаргу прокурора на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2,

Указаним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки й покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 15 квітня 2014 року близько 04.40 год. за попередньою змовою з неустановленою досудовим слідством особою на перехресті вулиць Ощепкова та Маршала Рибалка у м. Харкові вчинив грабіж майна ТОВ "Сучасні бізнес-системи" на загальну суму 4482,75 грн, поєднаний із проникненням у приміщення торговельного кіоску та насильством, яке не було небезпечним для здоров'я продавця-касира ОСОБА_3, котрій засуджений заподіяв легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації діяння ОСОБА_2, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного покарання. Зокрема, на думку скаржника, ОСОБА_2 безпідставно було звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК, про що він наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у цьому суді, перевіривши зазначене провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення підлягають зміні в порядку ст. 433 КПК на таких підставах.

Подія кримінального правопорушення у виді злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 186 КК не оскаржувалися.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК, воно відповідає вчиненому й особі ОСОБА_2, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Тому доводи, викладені у скарзі, про м'якість цього покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними. Місцевий суд належно мотивував своє рішення у цій частині, з чим обґрунтовано погодився апеляційний.

Відповідає вимогам ст. 75 КК й рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Мотивуючи це рішення, суд першої інстанції урахував характер та ступінь тяжкості злочину, позитивну характеристику особи ОСОБА_2, такі пом'якшуючі його покарання обставини, як: визнання вини, щире каяття, повне відшкодування завданої злочином шкоди, думку потерпілої ОСОБА_3 та представника цивільного позивача (які просили призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі), відсутність обставин, які обтяжують покарання. Фактично було враховано й те, що засуджений п'ять місяців знаходився під вартою.

Сукупність наведених даних та обставин, на думку колегії суддів, дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави дійти висновку, що ОСОБА_2 може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням, з чим правильно погодився апеляційний суд при перегляді вироку.

Твердження у касаційній скарзі про те, що суди чогось не врахували, є безпідставними.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Тому з урахуванням наведених обставин та даних про особу засудженого колегія суддів не вважає призначене ОСОБА_2 покарання зі звільненням від його відбування м'яким та неправильним, у зв'язку з чим касаційну скаргу не може бути задоволено.

Разом із тим, переглянувши судові рішення у повному обсязі в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного підлягають зміні на таких підставах.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового слідства ОСОБА_2 було висунуто обвинувачення у вчиненні за попередньою змовою групою осіб грабежу, поєднаного з насильством, яке не було небезпечним для здоров'я потерпілої, та з проникненням у приміщення, що відповідає формулюванню обвинувачення, визнаного у вироку судом доведеним.

Проте, місцевий суд, кваліфікувавши у мотивувальній частині вироку дії засудженого за ч. 3 ст. 186 КК, зокрема, як грабіж, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров'я потерпілої (у чому ОСОБА_2 не обвинувачувався), вийшов за межі обвинувачення і погіршив становище засудженого.

Отже, вказаний суд допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд не виправив вказаної помилки.

Тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного на підставі ст. 438 КПК підлягають зміні шляхом зазначення у мотивувальній частині вироку кваліфікації діяння засудженого (крім інших кваліфікуючих ознак злочину) за ч. 3 ст. 186 КК як "вчинення грабежу, поєднаного із насильством, яке не було небезпечним для здоров'я потерпілої" замість "поєднаного з насильством, яке є небезпечним для здоров'я потерпілої".

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 433 КПК змінити і зазначити в мотивувальній частини вироку, що діяння засудженого кваліфікується (крім інших кваліфікуючих ознак злочину) за ч. 3 ст. 186 КК як вчинення грабежу, поєднаного із насильством, яке не було небезпечним для здоров'я потерпілої, замість грабежу, поєднаного із насильством, яке є небезпечним для здоров'я потерпілої.