Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Крещенка А.М.,

за участі прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

секретаря судового засідання Мельник Г.А.,

розглянув 20 жовтня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2015 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_4, 1976 р. н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 24.04.2013 за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт, уродженця міста Миколаєва, мешканця АДРЕСА_1,

- за пп. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 6000 грн на відшкодування витрат на поховання.

Згідно вироку ОСОБА_4 03.07.2014, здійснюючи відеозйомку своїх дій на мобільний телефон та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з 15:00 до 18:00 бив ОСОБА_6, завдавши не менше 64 ударів кулаками, ногами, металевим черпаком й кришкою від каструлі по голові, тулубу та кінцівкам, після чого не менше 14 разів ударив лежачу на підлозі потерпілу металевою трубою, умисно вбивши, вилив на неї бензин та підпалив.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, а останній - ще й на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а призначеного покарання - ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й його особі внаслідок суворості, просять перекваліфікувати дії засудженого з пп. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про законність й обґрунтованість оскаржених судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисник та засуджений у касаційних скаргах, сама по собі може бути підставою для скасування апеляційним судом вироку місцевого суду, згідно до вимог статей 409, 410 КПК України.

Твердження в касаційних скаргах про те, що засуджений не мав умислу на вбивство ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням в судовому засіданні засудженого ОСОБА_4 про обставини побиття ним в стані алкогольного сп'яніння 03.07.2014 ОСОБА_6, внаслідок чого вона померла; показанням потерпілої ОСОБА_5 про неприязні відносини в родині засудженого й потерпілої; показанням свідка ОСОБА_7 про те, як ОСОБА_4, стоячи над лежачою на підлозі скривавленою ОСОБА_6 кричав, що здійснює відеозйомку для суду та вимагав піднятись, а інакше буде бити її до смерті; показанням свідка ОСОБА_8 про неприязні відносини в родині засудженого й потерпілої та про те, як 03.07.2014 ОСОБА_4 скинув ОСОБА_6 з мопеда, обзивав її та кричав, що пізніше розбереться з нею; показанням свідка ОСОБА_9, яка 03.07.2014 бачила мертву обгорілу ОСОБА_6 та ОСОБА_4, який пояснював, що бився з потерпілою і "таке сталося"; висновкам судово-медичних експертів № 1672 від 31.07.2014, № 1672 від 09.09.2014 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень; висновку експерта № 1282 від 11.07.2014 про те, що рідина у вилученій з місця події пляшці є бензином; висновкам експерта № 373 від 10.07.2014, № 377 від 08.08.2014, № 376 від 08.08.2014, № 375 від 08.08.2014, № 101/ц від 18.07.2014, № 105/ц від 18.07.2014 про те, що сліди крові на марлевій серветці, спортивних штанах, жилеті, брюках фрагменті килимового покриття, металевому черпаку, піднігтьовому вмісті пальців рук ОСОБА_6 можуть належати як останній, так і засудженому; даним протоколів огляду місця події від 03.07.2015, 04.07.2014 про вилучення вищезазначених предметів та мобільного телефону засудженого, які визнані речовими доказами; відеозапису побиття ОСОБА_6, який засуджений зробив на мобільний телефон; висновку експерта № 1245 від 16.07.2014 про належність голосу, що зафіксований на вказаному відеозвукозаписі, засудженому; висновку експерта № 350 від 01.08.2014 про те, що на час вчинення злочину ОСОБА_4 будь-якими психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в скоєнні умисного вбивства, правильно кваліфікував його дії та зазначив підстави з яких відкинув доводи сторони захисту про те, що засуджений не бажав настання смерті потерпілої.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу бив потерпілу, заподіяв значну кількість потужних ударів, в тому числі металевими предметами по голові, а під час їх нанесення висловлював погрози вбивством, продовжував такі дії й після того, як потерпіла припинила подавати ознаки життя, облив її бензином та підпалив.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що засуджений діяв з прямим умислом на вбивство потерпілої за обтяжуючих обставин є обґрунтованим.

Суд правильно визнав висновок експерта № 1672 від 31.07.2014 належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки предметом дослідження експерта, усупереч твердженню захисника в касаційній скарзі, були характер, локалізація й тяжкість заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Усупереч доводам захисника, визнання судом протоколу слідчого експерименту від 08.07.2014 недопустимим доказом не тягне за собою автоматичне визнання такими ж недопустимими доказами відеозапису побиття засудженим потерпілої та висновку експертизи звукозапису № 1245 від 16.07.2014.

Судом апеляційної інстанції, обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, відмовлено в задоволенні клопотання про дослідження результату токсикологічного дослідження крові ОСОБА_4 № 3530 від 10.07.2014, оскільки цей доказ не досліджувався в суді першої інстанції і клопотання про його дослідження не заявлялось.

Призначене судом покарання відповідає загальним засадам, передбаченим ст. 65 КК України, і є справедливим. При цьому суд, призначаючи ОСОБА_4 довічне позбавлення волі, обґрунтовано визнав, що застосування до останнього покарання у виді позбавлення волі на певний строк є неможливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника та засудженого на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 лютого 2015 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, касаційні скарги останнього та захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.