Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Зубара В.В., Кульбаби В.М.,

розглянула 20 жовтня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Крутько І.М. на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року,

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 4 квітня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Горонда, Мукачівського р-ну, Закарпатської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України, такого що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання:

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 січня 2015 року о 22 год, з метою заволодіння чужим майном, шляхом крадіжки, незаконно, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, де сховався у підсобному приміщенні та чекав зручного часу для вчинення злочину.

13 січня 2015 року о 07 год, помилково вважаючи, що члени родини, що мешкали за вказаною адресою відсутні, проник до приміщення будинку та обшукуючи його, був помічений потерпілою ОСОБА_3 Бажаючи довести задумане до кінця, ОСОБА_1, реалізовуючи раптово виниклий умисел на умисне вбивство із корисливих спонукань, завдав потерпілій ОСОБА_3 п'ять ударів металевим прутом в область голови та кінцівок, внаслідок чого остання померла на місці події.

Усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_3 внаслідок застосованого ним фізичного насильства не зможе завадити йому реалізувати злочинний умисел на заволодіння чужим майном, викрав майно на загальну суму 32021,41 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року вирок суду змінено та пом'якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 187 КК України з 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна. В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Крутько І.М. не погоджується із судовими рішеннями в частині призначення засудженому покарання за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ставить питання про їх зміну. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом в достатній мірі не враховано визнання засудженим вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочинів, а також бажання ОСОБА_1 відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду та утримання ним неповнолітньої дитини.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України за викладених у вироку обставин, підтверджуються зібраними та дослідженими

судом доказами, відповідно до вимог КПК України (4651-17) та у касаційній скарзі не оспорюються

Доводи касаційної скарги про суворість призначеного засудженому покарання за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом також враховано щире каяття засудженого як обставину, що, у відповідності до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання.

Враховуючи викладене, а також думку потерпілого ОСОБА_4 щодо розміру призначеного ОСОБА_1 покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого лише за умови його ізоляції від суспільства, та призначив останньому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Питання обґрунтованості призначеного покарання було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою.

Твердження захисника про неврахування судом бажання засудженого відшкодувати потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, а також утримання ним неповнолітньої дитини належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом чи розміром явно несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника Крутько І.М., та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Крутько Ірини Миколаївни на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1.