розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12013010320000268,

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 1530 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду 6000 грн., матеріальну шкоду 803 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу 3500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28 вересня 2013 року, приблизно о 19 год. знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_1 під час словесної суперечки, яка виникла на ґрунті довготривалих неприязних відносин з ОСОБА_2, навмисно наніс їй два удари ногою в поперек, внаслідок чого остання впала на землю обличчям донизу. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1 наніс 4-5 ударів кулаком в область шиї, після чого схопив її за волосся та наніс декілька ударів головою об асфальтне покриття, в результаті чого вона втратила свідомість, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вважає судові рішення щодо нього незаконними та необґрунтованими, просить їх скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну, на його думку, оцінку доказів, окремі докази вважає неналежними. Вважає, що судом не взято до уваги ряд доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого рішення. Непогоджується з розміром стягнутого цивільного позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежна оцінка, на думку засудженого, доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судові рішення свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самого засудженого, який вину не визнав, однак не заперечував наявність конфлікту, зазначив що потерпілу не бив, вона сама билася головою об автомобіль, після чого вона впала і поповзла по газону. Вказує, що не підходив до дружини доки не приїхала швидка допомога бо був збуджений; потерпілої ОСОБА_2 яка повідомила, що ОСОБА_1 схопив її за плечі і почав бити об бетонний паркан, після чого наніс два удари ногою в поперек, вона впала на землю, останній схопив її та продовжував бити обличчям по землі та асфальту в результаті чого вона втратила свідомість; свідка ОСОБА_3, яка зазначила, що бачила як ОСОБА_1 наніс удар по тулубу потерпілій, яка лежала на землі; свідка ОСОБА_4, яка повідомила, що працює лікарем швидкої допомого приїхали по виклику, остання сказала що її побив чоловік ОСОБА_1; свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - працівників міліції, які в складі оперативної групи виїжджали на місце події та відбирали письмові пояснення, потерпіла повідомила що її побив чоловік;

Взято до уваги і проаналізовано судом і письмові докази у провадженні: висновок судово-медичної експертизи, щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої.

У вироку суд проаналізував і дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивував.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 умисно спричинив легке тілесне ушкодження ОСОБА_2 Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України і сумнівів у колегії не викликають.

Правильно, з урахуванням вимог ст. ст. 65 КК України, ОСОБА_1 призначено і покарання, яке буде необхіднім і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень.

Рішення суду щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з засудженого відповідає вимогам ст. ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, узгоджується з принципом розумності та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілої за наслідками отриманих нею травм та документів наданих на підтвердження заподіяної матеріальної шкоди.

Доводи засудженого, у його апеляції, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З ухваленими судовими рішеннями колегія суддів касаційної інстанції погоджується, підстав для їх зміни чи скасування не вбачає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року.