за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2016 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, жителя АДРЕСА_1, засудженого за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 червня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2013 року, звільненого умовно-достроково на строк 9 місяців 22 дні.

За вироком Соснівського рай онного суду м. Черкас від 10 лютого 2016 року, залишеним без зміни оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 серпня 2015 року приблизно о 23.00 год., відштовхнувши від вхідних дверей власницю будинку ОСОБА_7, незаконно проник до приміщення будинку АДРЕСА_2, звідки відкрито викрав

ТВ-тюнер та продукти харчування, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди у розмірі 526,33 грн.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 надіслав заперечення, в якому наполягав на залишенні без задоволення скарги прокурора.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням кримінального-процесуального закону та невідповідністю покарання, призначеного винному, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого унаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно задовольнити.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, як видно з касаційної скарги прокурора, у ній не порушуються питання стосовно доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України.

Доводи ж прокурора про несправедливість призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі унаслідок м'якості, виявилися слушними.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити

ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, урахував його тяжкість (який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином), дані, що характеризують особу винного, обставину, яка обтяжує покарання засудженого, та відсутність таких, які б його пом'якшували.

Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога

чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд дійшов висновку про необхідність призначення винному покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої йому статті закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість покарання, призначеного ОСОБА_6, не зважаючи на апеляційну скаргу прокурора, погодився з рішенням районного суду і дійшов висновку, що покарання є законним та справедливим, та про те, що порушення, які могли б бути підставою для задоволення скарги прокурора та скасування оскаржуваного вироку, відсутні.

Разом із тим, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України, суди не дали належної оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, загальній характеристиці особі засудженого та способу його життя, який був неодноразово засудженим, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, знову вчинив злочин проти власності, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь та відсутність бажання стати на шлях виправлення.

Крім того, суди при призначенні покарання належним чином не врахували наявність у винного обставини, що його обтяжує, а також конкретних обставин вчинення протиправного діяння та похилого віку потерпілої особи.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності колегія суддів не може визнати законним та справедливим покарання, призначене ОСОБА_6, покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України.

Оскільки це порушення з огляду на зміст апеляційної скарги прокурора та обсягу повноважень суду апеляційної інстанції, можливо усунути під час апеляційного розгляду, то скасуванню підлягає тільки оскаржувана ухвала з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_6 чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення

про призначення йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному

розмірі, передбаченому санкцією інкримінованої йому статті, слід вважати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.