Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідача

Мороза М.А.,

Вільгушинського М. Й., Слинька С. С.,

за участю прокурора

Кулаківського К. О.,

засудженої ОСОБА_5.,

потерпілого ОСОБА_6,

п редставника потерпілого ОСОБА_7,

представника цивільного в ідповідача ОСОБА_8,

при секретарі Гапоні В. О.,

розглянула в судовому засіданні 19 жовтня 2017 року у м. Києві кримінальне провадження № 1201410150001086 за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ПАТ "Завод Пластмас" ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Фастова Київської області, мешканку АДРЕСА_1, таку, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (далі - КК) до покарання у виді штрафу у розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 950 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року вирок залишено без зміни.

Постановлено стягнути з ПАТ "Завод Пластмас" на користь ОСОБА_6 на відшкодування: втраченого доходу у розмірі 223 527,74 грн; витрат на лікування - 14 523,33 грн, та 20 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 23 666,67 грн на відшкодування процесуальних витрат.

ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона 07 березня 2014 року приблизно о 19.00 год, перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ "Завод Пластмас" та керуючи технічно справним автомобілем марки "Tоyota Camry", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить вказаному підприємству, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграду у м. Києві, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, грубо порушила вимоги правил дорожнього руху, проявила неуважність до дорожньої обстановки, проігнорувала червоний знак світлофора та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6, котрий внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ "Завод Пластмас" ОСОБА_8 посилається на неправильне вирішення судом цивільного позову. Зазначає, що судом не встановлено, чи виконувала ОСОБА_5 під час дорожньо-транспортної пригоди свої службові обв'язки. Стверджує, що витрати на лікування та розмір втраченого доходу потерпілого ОСОБА_6 документально не підтверджуються. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК (4651-17) ). Просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На касаційну скаргу подано заперечення потерпілого ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, пояснення представника цивільного відповідача та засудженої, які підтримали касаційну скаргу, думку потерпілого та його представника, а також прокурора, які касаційну скаргу не підтримали, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України (далі - ЦК) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК.

Судом встановлено, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах із

ПАТ "Завод пластмас", була генеральним директором цього підприємства, яке є власником автомобіля "Tоyota Camry", державний номерний знак НОМЕР_1. Дана обставина сторонами під сумнів не ставилася.

У відповідності до частини 3 і 4 статті 1187 ЦК України на особу, яка

перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1195 ЦК, суд прийшов до вірного висновку про те, що документально підтверджені витрати на лікування потерпілого підлягають відшкодуванню за рахунок ІІАТ "Завод пластмас".

Також судом відповідно до вимог чинного законодавства вирішено і цивільний позов у частині стягнення доходу, втраченого позивачем внаслідок втрати працездатності в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено матеріалами цивільного позову, ОСОБА_6 на час пригоди здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа -підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію.

З копії довідки, видної податковим органом, позивач згідно поданої

податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця у 2013 році отримав від підприємницької діяльності дохід у розмірі 482 535 грн.

Відповідно до ст. 1198 ЦК розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,

визначається на підставі даних органу державної податкової служби. При обчисленні такого розміру слід виходити з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податку.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 1198 ЦК, судом обґрунтовано

прийнято як підтвердження розміру доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 розмір зазначений у довідці виданої податковим органом, що відповідає й інформації, зазначеній у податковій декларації останнього.

Таким чином, висновок суду про те, що відшкодуванню за рахунок

цивільного відповідача підлягає втрачений потерпілим внаслідок ушкодження здоров'я дохід з моменту отримання травми 07 березня 2014 року та протягом лікування до 04 липня 2014 року, що обчислюється з річного доходу, отриманого у попередній господарській рік, поділеного на дванадцять місяців, з урахуванням тривалості стаціонарного та амбулаторного лікування, що становить 160 845 грн, є правильним.

Крім того, судом враховано, що з 08 липня 2014 року ОСОБА_6 встановлено другу групу інвалідності, та внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень потерпілий тимчасово втратив загальну працездатність у розмірі 15%.

Отже, цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження.

Тому доводи у скарзі представника цивільного відповідача щодо неправильного вирішення цивільного позову є безпідставними.

Даних на підтвердження того, що під час розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що тягне безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ "Завод Пластмас" ОСОБА_8 - без задоволення.