головуючого Слинька С. С., суддів Крижановського В. Я., Чуйко О. Г., при секретарі за участю прокурора Краснощок О. В., Деруна А. І., розглянула в судовому засіданні 15 жовтня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014260000000243, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2015 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1), неодноразово засудженого, останнього разу - за вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 20 березня 2009 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України, із застосуванням ч. 1 та ч. 4 ст. 70 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців.

За оскаржуваним вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу - на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, за винятком житла; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, за винятком житла.

Також цим рішенням визначено долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2015 року вирок районного суду в частині обчислення строку відбуття покарання змінено та постановлено зарахувати до строку покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_7 з 02 по 10 липня 2014 року.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Згідно із судовими рішеннями ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_7, попередньо придбавши наркотичний засіб - бупренорфін і зберігаючи його при собі з метою подальшого збуту, 15 квітня 2014 року о 18.00 год. у під'їзді № 3 будинку № 16а на вул. Стасюка у м. Чернівцях продав ОСОБА_8 за 300 грн у паперовому згортку уламки таблетки білого кольору, яка містила у своєму складі цей наркотичний засіб, вагою 0,0025 г.

Також ОСОБА_7 у серпні 2013 року в парку "Жовтневий" у м. Чернівцях, знайшовши декілька стебел коноплі, зірвав їх і приніс до місця свого проживання, де висушив їх, подрібнив, помістив у паперовий згорток і зберігав у під'їзді № 3 будинку № 16а на вул. Стасюка у м. Чернівцях із метою подальшого збуту. 02 липня 2014 року приблизно о 15.30 год. ОСОБА_7 у зазначеному під'їзді продав ОСОБА_8 за 150 грн у паперовому згортці подрібнену речовину рослинного походження, що містила у своєму складі наркотично активний компонент - тетрагідроканабінол, вагою 0,806 г.

Крім того, ОСОБА_7 29 листопада 2014 року приблизно о 17.00 год. повторно, проникнувши до квартири № АДРЕСА_2, таємно викрав чуже майно, завдавши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 15 900 грн.

Цього ж дня приблизно о 17.30 год. ОСОБА_7, повторно приникнувши до зазначеної квартири, намагався таємно викрасти майно, яке належало ОСОБА_9, на загальну суму 28 140 грн, однак не зміг довести свого умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий сином власника квартири, після чого втік з місця вчинення злочину.

ОСОБА_7 16 квітня 2014 року приблизно о 09.00 год., проникнувши до приміщення магазину "Зоомаркет "Джессі", розташованого на вул. Шевченка, 17 у м. Чернівцях, відчинив касу і заволодів 7700 грн, які там знаходилися. Після цього він, пошкодивши камеру відеоспостереження, зник з місця злочину, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на зазначену суму.

До того ж, ОСОБА_7 у період із 21.00 год. 06 грудня до 07.30 год. 07 грудня 2014 року, проникнувши до приміщення "Пивний клуб", розташованого на вул. Заводській, 7 у м. Чернівцях, таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 3337,71 грн та 18 885 грн. Із викраденим майном та грошима ОСОБА_7 намагався втекти з місця вчинення кримінального правопорушення, однак його затримали працівники охоронного агентства "Аякс".

У касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення і пом'якшити призначене його підзахисному покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому захисник не оспорює доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи ж особи, яка подала касаційну скаргу, про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених протиправних діянь та його особі унаслідок суворості, що, на його думку, полягає у надто тривалому терміні призначеного покарання, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, урахував тяжкість вчинених ним протиправних діянь, дані, які характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують покарання засудженого, та відсутність обставин, які б його обтяжували.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, працює, за місцем роботи й проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку, перебуває на обліку в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. До того ж суд урахував, що ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, розкаявся у вчиненому і частково відшкодував завдану матеріальну шкоду.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому та часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України під час визначення розміру справедливого та необхідного покарання, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за вчинення кримінального правопорушення, та призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України - більш м'яке, ніж передбачене санкцією, а за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України - покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкціями зазначених частин статтей.

При цьому в подальшому суд апеляційної інстанції незважаючи на доводи сторони захисту про суворість призначеного покарання, погодився з таким рішенням суду першої інстанції і залишив його без зміни.

Відповідно до змісту ухвали апеляційного суду в ній наведено мотивовані підстави, на яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Це судове рішення відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням наведеного та особи засудженого, який, будучи раніше неодноразово засудженим, у тому числі за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних речовин, а також злочинів проти власності знову вчинив аналогічні кримінальні правопорушення, що свідчить про стійку спрямованість винного на вчинення протиправних діянь, з огляду на те, що метою покарання є не тільки кара та виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів, підстав вважати покарання, призначене ОСОБА_7, несправедливим унаслідок суворості чи підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає, навіть враховуючи доводи захисника, наведені у його касаційній скарзі.

При цьому доводи останнього про наявність у діях засудженого ознак активного сприяння розкриттю злочину є неспроможними і спростовуються матеріалами провадження.

Активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний у будь-якій формі надає допомогу органам правосуддя у з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, які мають істотне значення для повного його розкриття (наприклад, викриття інших співучасників злочину, визначення ролі кожного у його вчиненні, передачу речових доказів чи предметів, здобутих злочинним шляхом).

Однак у результаті перевірки матеріалів провадження не було встановлено жодних даних, які б свідчили про наявність у діях

ОСОБА_7 ознак активного сприяння розкриттю протиправних діянь, які ставляться йому у вину, а добросовісна поведінка винного під час досудового слідства не може вважатись активним сприянням розкриттю злочину.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 червня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.