Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Міщенка С. М., Шилової Т. С.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року стосовно ОСОБА_2,

Вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санкт-Петербурга, Російської Федерації, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості відповідно до вимог ст. 89 КК,

засуджено:

за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна;

за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна.

ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

Реалізуючи умисел, спрямований на незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, у травні 2014 року на території ринку "Анголенко" у м. Запоріжжі у невстановленої слідством особи придбав насіння рослини роду конопель, які виростив на території заднього подвір'я за місцем свого проживання на АДРЕСА_1. Частину яких перетер, висушив і зберігав, а пізніше (04 листопада 2014 року приблизно о 15.00 год. біля буд. № 14 на вул. Карпенка-Карого; 17 листопада 2014 року приблизно о 16.10 год. біля буд. № 72 на вул. Магістральній; 21 листопада 2014 року приблизно о 15.10 год. біля буд. № 32 на просп. Металургів; 25 листопада 2015 року приблизно об 11.30 год. біля буд. № 30 на вул. Карпенка-Карого) незаконно збув ОСОБА_3 за грошову винагороду 50 грн, 150 грн, 150 грн, 150 грн відповідно фольговані згортки з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, що згідно з висновками експерта від 05, 18, 24 та 26 листопада 2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом (канабіс), маса якого у перерахунку на суху речовину складає 0,6433 г, 0,7484 г, 1,1614 г та 1,9480 г відповідно.

25 листопада 2014 року приблизно о 12.15 год. під час проведеного працівниками міліції санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 було виявлено та вилучено речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, що згідно з висновками експерта від 26 листопада 2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом (канабіс), маса якого у перерахунку на суху речовину складає 143,2733 г.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині призначеного ОСОБА_2 покарання змінити, застосувати положення ст. 69 КК та пом'якшити покарання і на підставі ст. 75 КК звільнити від його відбування з випробуванням.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що судами при призначенні покарання належним чином не враховано дані про особу засудженого і всі обставини, що його пом'якшують.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скарзі доводи та вивчивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі, немає з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, захисник у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів й особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи покарання засудженому суд відповідно до вимог зазначеної норми цього Кодексу врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, обставини справи, ставлення засудженого до скоєного, дані про його особу, наявність пом'якшуючих обставин, у тому числі й тих, на які посилається захисник у скарзі, відсутність обтяжуючих покарання обставин та дійшов вірного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і призначив основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 307 КК та ч. 2 ст. 309 КК.

Доводи засудженого та його захисника, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у касаційній скарзі, належно перевірив суд апеляційної інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарг, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив при постановленні рішення.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів і не вбачає підстав для пом'якшення цього покарання на підставі ст. 69 КК чи звільнення засудженого від відбування покарання шляхом застосування ст. 75 КК.

З огляду на викладене підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2015 року стосовно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.