Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Кульбаби В.М., Квасневської Н.Д.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві касаційну скаргу прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2015 року

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що судимості не має

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 16 150 грн грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, в період часу з початку червня по кінець липня 2014 року, ОСОБА_1 з гаражного приміщення на території домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, таємно викрав 29 пар жіночих чобіт, що належали ОСОБА_2., на загальну суму 16 800 грн.

У касаційній скарзі прокурор, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування наведеного вказує, що при призначенні покарання судом не враховано обставини, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_1, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обтяжуючих обставин.

Крім того, приймаючи рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди, судом не враховано, що потерпіла не надала суду жодного документа щодо спричинення їй кримінальним правопорушенням моральної шкоди у розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії вироку суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно вимог ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вину вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці) визнав повністю, надав пояснення про обставини вчиненого кримінального правопорушення.

На підставі пояснень засудженого, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікував його дії за ч.1 ст. 185 КК України та призначив покарання.

Доведеність вини засудженого ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 185 КК України у касаційні скарзі прокурора не оспорюється.

Як вбачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, його позитивну характеристику, щире каяття, знаходження на утримання неповнолітньої дитини.

Обставини, про які іде мова у касаційній скарзі прокурора, судом були належним чином враховані.

Доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі докладних мотивів такого рішення. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Призначене щодо ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, при вирішенні питання в частині визначення розміру цивільного позову, судом повною мірою враховано вимоги статей 23 ЦК України, ст. 128 КПК України, зокрема враховано характер і глибину заподіяних обвинуваченим потерпілій психічних страждань, та виходячи із засад розумності і справедливості визначено розмір моральної шкоди, який є адекватним завданій шкоді.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та виходячи з того, що з касаційної скарги і наданих копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 29 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.