розглянувши в судовому засіданні у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2015 року за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2015 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 в доход держави 1106,82 грн процесуальних витрат.

Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року, вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінено.

ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2015 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Визнано такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обставини - перебування у скрутному матеріальному стані та перебування на утриманні батьків похилого віку, чим доповнено мотивувальну частину вироку.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, 23 грудня 2014 року в денний час, ОСОБА_2, перебуваючи на вул. Одинцова у м. Чернігові, діючи повторно, незаконно збув за 240 грн ОСОБА_4, який був залучений для оперативної закупівлі наркотичного засобу в якості закупника, медичний шприц, об'ємом 5 мл, з рідиною масою 1,593 г, яка згідно висновку експерта № 1909(х) від 24 грудня 2014 року містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 035 г.

07 січня 2015 року, в денний час, ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 12 по проспекту Миру у м. Чернігові, діючи повторно, незаконно збув за 200 грн ОСОБА_4, медичний шприц, об'ємом 5 мл, з рідиною масою 1,513 г, яка згідно висновку експерта № 016 (х) від 07 січня 2014 року містить в своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 040 г.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити та призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 4 років позбавлення волі.

В обґрунтування наведеного вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його суворості. При цьому зазначає, що судом не враховано пом'якшуючих покарання обставин щодо ОСОБА_2, та те, що збут наркотичних засобів засудженим здійснювався в невеликих обсягах одній і тій же особі, а саме своєму знайомому, який фактично підбурив та спровокував ОСОБА_2 до злочинної діяльності.

Крім того, вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії вироку суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно вимог ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 вину у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчиняла кримінальні правопорушення, передбачені ст. 309 КК України визнав повністю, надав пояснення про обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_2 був проведений відповідно до вимог ст. 349 КПК України.

На підставі пояснень засудженого, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікував його дії за ч.2 ст. 307 КК України та призначив покарання.

Доведеність вини засудженого ОСОБА_2 та кваліфікація його дій за ч.2 307 КК України (2341-14) у касаційні скарзі захисника не оспорюється.

Як вбачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції згідно із вимогами ст. 65, 69 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, його вік, сімейний та майновий стан, стан його здоров'я, вид та кількість збутої речовини, збут наркотичної речовини в межах оперативних закупок.

Разом з тим, перевіряючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність визнання додаткових пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, зокрема перебування в скрутному матеріальному стані та перебування на утриманні батьків похилого віку. При цьому, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для пом'якшення засудженому покарання, оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, притягувався до адміністративної відповідальності. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, які є аналогічними змісту апеляційної скарги, є безпідставними.

Обставини, про які іде мова у касаційній скарзі захисника, судом були враховані належним чином.

Призначене ОСОБА_2 покарання, і яке змінене судом апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтею 65, 69 КК України (2341-14) , є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального законодавства, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та виходячи з того, що з касаційної скарги і наданих копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року щодо ОСОБА_2.