розглянувши касаційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року,

Вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Комарно Городоцького району Львівської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

Цим же вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Комарно Городоцького району Львівської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого в силу ст. 89 КК,

за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців із конфіскацією майна;

за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців із конфіскацією майна.

Як встановив суд, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 13 березня 2014 року приблизно о 24.00 год. разом із двома іншими особами, стосовно яких матеріали виділено в окреме провадження, на автомобілі "Skoda Octavia", номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_4, прибули на територію водонапірної станції неподалік смт Журавно Жидачівського району Львівської області, де, попередньо домовившись про зустріч із потерпілими під приводом продажу горіхів, розподілили між собою злочинні ролі під час вчинення розбійного нападу і стали чекати появи потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на автомобілі "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2.

Коли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приблизно о 02.00 год. прибули на заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та інша особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи згідно з раніше досягнутою домовленістю, з двох сторін зі зброєю в руках, з мисливською гладкоствольною рушницею марки "Cif San" та пістолетом-револьвером марки "STALKER" відповідно, а засуджений ОСОБА_2 - ззаду, одягнувши на голови капюшони, підбігли до транспортного засобу потерпілих і направили на них зброю. При цьому з метою припинення можливого руху потерпілих на автомобілі ОСОБА_4 вистрілив із рушниці в переднє праве колесо цього транспортного засобу.

Інша особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, в цей час перебувала приблизно за 30 м до місця вчинення розбою біля автомобіля, яким вони приїхали.

Засуджений ОСОБА_2 проник у салон автомобіля, а ОСОБА_4 та інша особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, демонструючи зброю, здійснюючи постріли з неї, погрожуючи спричинити тілесні ушкодження, змусили ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вийти з автомобіля й лягти на землю, подолавши у такий спосіб волю потерпілих до опору, які сприйняли злочинні дії як реальну загрозу їх здоров'ю і життю та заволоділи майном ОСОБА_5 і ОСОБА_6 а саме: грошовими коштами в сумі 120 000 грн, мобільними телефонами марок "FlyDS123" та "NOKIA-515" на суму 2 281 грн. і GPS-навігатором марки "Navi 3590 LMT" вартістю 4 500 грн, чим завдали матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму 126 781 грн.

Крім того, ОСОБА_4 20 червня 2014 року приблизно о 08.30 год. на території лісового масиву неподалік м. Комарно Городоцького району Львівської області знайшов 10 патронів кільцевого запалювання калібру 5.6 мм, які є боєприпасами до мисливської та спортивної нарізної зброї, придатної до стрільби, та приніс до свого помешкання за адресою: АДРЕСА_2, де без передбаченого законом дозволу зберігав у житловому будинку з 20 червня до 01 липня 2014 року, тобто до моменту, коли ці бойові припаси були виявлені та вилучені працівниками міліції під час проведення санкціонованого обшуку в помешканні.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_1 і ОСОБА_3 просять судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині призначеного відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання змінити, застосувати положення ст. 69 КК та пом'якшити покарання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що судами при призначенні покарання належним чином не враховано дані про особу засудженого і всі обставини, що його пом'якшують.

Захисник ОСОБА_3 наводить аналогічні доводи та зазначає, що потерпілим відшкодовано завдану злочином шкоду в повному обсязі. До того ж батько ОСОБА_4 є інвалідом другої групи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скаргах доводи та вивчивши долучені до них копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційних скаргах, немає з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, захисники в касаційних скаргах не оскаржують.

Доводи захисників про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів й особам засуджених внаслідок суворості є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи покарання засудженим суд відповідно до вимог зазначеної норми цього Кодексу врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 і ОСОБА_4 злочинів, обставини справи, ставлення засуджених до скоєного, дані про особу засуджених, наявність пом'якшуючих, у тому числі й тих, на які посилаються захисники у скаргах обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілих та дійшов вірного висновку про неможливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства і призначив основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 187 КК.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 і ОСОБА_4 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, є необхіднім та достатнім для виправлення кожного засудженого, попередження вчинення нових злочинів і не вбачає підстав для його пом'якшення на підставі ст. 69 КК.

Доводи захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, аналогічні за своїм змістом доводам, викладеним у їх касаційних скаргах, належно перевірив суд апеляційної інстанції та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарг, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, з яких виходив при постановленні рішення.

З огляду на викладене підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргами захисників слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2015 року.