головуючої Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П., при секретарі судового засідання Медицькій У.І., за участю прокурора представника потерпілого ОСОБА_5 захисника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100010000223, за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК,

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_9 просить змінити постановлені щодо нього судові рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважає, що з огляду на встановлені у провадженні пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих, у суду є достатньо підстав для пом'якшення заходу примусу і призначення його із застосуванням статей 69, 69-1 КК.

Крім того, у скарзі ОСОБА_9 зазначає, що він не бажає брати участі у касаційному розгляді.

Від потерпілої ОСОБА_10 надійшла заява, в якій вона відмовляється від поданих заперечень, вказує, що їй повністю відшкодовано моральну шкоду і претензій до засудженого вона не має.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із позбавленням права керувати транспортними засобами, на строк 3 роки.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_9 на користь потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 250 000 грн кожному, а на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_10 - по 100 000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину проти безпеки руху за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 16 липня 2013 року близько 15.45 год. ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем Porsche Cayenne Turbo (реєстраційний номер НОМЕР_1), рухаючись по автодорозі сполученням Київ-Одеса у напрямку м. Одеси, поблизу с. Чупири Білоцерківського району Київської області порушив вимоги пунктів 1.2, 11.2, 1.3, 1.5, 2.3д, 2.3б, 12.1, 1.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota Rav4 (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_15 та з автомобілем Daewoo Nexia (реєстраційний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_16, що рухались у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля Toyota Rav4 ОСОБА_15 та пасажирам ОСОБА_17, ОСОБА_18 та малолітньому ОСОБА_19 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили їх смерть, пасажиру автомобіля Daewoo Nexia ОСОБА_20 - тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2014 року вирок суду першої інстанції змінено: збільшено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_9 на користь потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди, - по 390 000 грн кожному, а на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_10 - по 260 000 грн. У решті вирок суду залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційних вимог засудженого, пояснення прокурора, який вважав їх необґрунтованими, думку представника потерпілого, котрий не заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі з доповненнями доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково на таких підставах.

Винуватість ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання, окрім тяжкості вчиненого діяння та незворотності його наслідків - смерті чотирьох людей, урахував усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими скаржник пов'язує свої касаційні вимоги, адже визначив захід примусу не в максимальних межах санкції ч. 3 ст. 286 КК. Водночас обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, судом не встановлено, а переконливих аргументів щодо наявності таких обставин у скарзі не міститься.

Зважаючи на це доводи засудженого про пом'якшення заходу примусу із застосуванням ст. 69 КК не можна визнати прийнятними.

Разом із тим, призначаючи покарання ОСОБА_9, суд не врахував обов'язковості виконання вимог ст. 69-1 КК за наявності визначених у ній підстав.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Статтею 69-1 КК, що міститься у цій частині вказаного Кодексу і стосується призначення покарання, встановлено, що за наявності обставин, які пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковими умовами для застосування ст. 69-1 КК є: встановлення передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин протилежного змісту. Зазначені правила призначення покарання можуть застосовуватися судом за наявності як усіх, так і хоча б однієї з обставин, перелічених у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК.

За вироком місцевого суду обставини, які обтяжують покарання, відсутні, натомість суд установив, що покарання, призначене ОСОБА_9, пом'якшує визнання вини, щире каяття, повне відшкодування всім потерпілим матеріальної шкоди, а потерпілій ОСОБА_20 - і моральної. Отже, були всі підстави, за наявності яких суд мав би призначити засудженому ОСОБА_9 покарання з дотриманням приписів ст. 69-1 КК. Однак, цього не зробив, оскільки визначив за ч. 3 ст. 286 цього Кодексу захід примусу у виді позбавлення волі на строк 8 років, тобто у розмірі, який перевищує дві третини (6 років 6 місяців позбавлення волі) його максимального строку (10 років позбавлення полі: 10:3=3,3х2=6,6).

Тому призначене ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК основне покарання має бути знижено на підставі ст. 69-1 КК до 6 років 6 місяців позбавлення волі.

З огляду на викладене вирок місцевого суду та ухвала апеляційного щодо ОСОБА_9 у зазначеній частині підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення більшого за розміром покарання, ніж це передбачено Кримінальним Кодексом (2341-14) .

Крім того, в порядку ст. 433 КПК колегія суддів також вважає за необхідне вказати про ще одне допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке було необґрунтовано залишено поза увагою апеляційною інстанцією.

Зокрема, як установлено у вироку, ОСОБА_9 у момент вчинення ДТП керував технічно справним транспортним засобом. Проте місцевий суд, кваліфікуючи діяння за ч. 3 ст. 286 КК, зазначив, що засуджений порушив, окрім правил безпеки дорожнього руху, ще й правила експлуатації транспорту, доказів чого у рішенні не міститься. До того ж за цією кваліфікуючою ознакою ст. 286 КК засудженому обвинувачення не пред'являлося.

А відтак, указану кваліфікуючу ознаку має бути виключено з кваліфікації дій ОСОБА_9

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваних вироку та ухвали при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2014 року щодо ОСОБА_9 змінити: виключити з кваліфікації дій засудженого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК кваліфікуючу ознаку злочину "порушення правил експлуатації транспорту"; на підставі ст. 69-1 КК знизити призначене ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі до 6 (шести) років 6 (шести) місяців.