Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів Єлфімова О. В., Животова Г. О., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_4 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року щодо ОСОБА_5,

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, до неповнолітнього ОСОБА_5 застосовано заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд його матері ОСОБА_4 на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року зазначену ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_5

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї документи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Однак, подана касаційна скарга містить суперечності, оскільки, зазначивши про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження, ОСОБА_4 висловлює незгоду з розміром стягнутих з неї витрат на правову допомогу, оскільки вважає їх завеликими, що є незрозумілим.

Крім того, посилання ОСОБА_4 на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, враховуючи положення ч. 1 ст. 438 КПК України, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги також вбачається, що, порушивши питання про перегляд у касаційному порядку в тому числі ухвали апеляційного суду, ОСОБА_4 посилається лише на порушення, допущені, на її думку, під час досудового розслідування та судом першої інстанції.

Таким чином, усупереч положенням п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 не вбачається в чому саме виразилися порушення, допущені судом апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_5, та які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування або зміни судових рішень, а також у чому полягали саме такі порушення, не наведено конкретних доводів і аргументів в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 слід конкретизувати вимогу щодо оскаржуваних судових рішень, яка має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК України, обґрунтувати її з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу, зазначивши у чому, на її думку, полягали саме такі порушення та яким судом їх було допущено.

Також усупереч вимогам ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано копій оскаржуваних судових рішень, оформлених належним чином, оскільки вони прошнуровані, але не пронумеровані та не засвідчені відбитком гербової печатки суду, як це передбачено п. 13.7. Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах м. Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (v0173750-13) .

Усупереч вимогам ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано її копій з додатками до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Залишення касаційної скарги без руху не перешкоджає відкриттю касаційного провадження за умови усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, якщо скарга надійде у межах строку, визначеного у ст. 426 КПК України, або не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня одержання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху (заявник має підтвердити, що він не пропустив цей строк при повторному зверненні до суду).

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_4 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху.