розглянула 30 квітня 2015 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого

за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі та звільнено від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року вирок районного суду скасовано в частині призначеного засудженому покарання.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зокрема, судом не враховано ступінь тяжкості злочину, тієї обставини, що засуджений незаконно зберігав значну кількість боєприпасів, позбавився гвинтівки, викинувши її у ставок. Від вчиненого злочину загинула особа молодого віку. Призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_3 вважає доводи скарги прокурора необґрунтованими, а вирок апеляційного суду Чернівецької області щодо ОСОБА_2 таким, що скасуванню не підлягає.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у 2005 році за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 незаконно придбав малокаліберну нарізну гвинтівку з патронами до неї, яку переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу в рибацькому будинку на ставку в с. Южинець Кіцьманського району.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, перебуваючи в будинку, порушив правила поводження зі зброєю, беручи зі столу заряджену одноствольну гладкоствольну рушницю марки "ІЖ-17", необережно натиснув на спусковий гачок, унаслідок чого здійснив постріл в ОСОБА_4, який був присутній на місці події, завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній загинув на місці злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав доводи скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність засудженого у вчинені злочинів за встановлених судом фактичних обставин, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

Законність й обґрунтованість вироку та кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 263 КК України не оспорюється у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, що призвело до призначення засудженому несправедливого покарання, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з названих вимог закону апеляційний суд призначив ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у розмірі 3 років 6 місяців позбавлення волі й одночасно дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, що відповідає вимогам ст. 75 КК України.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів виходила з того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся, позитивно характеризується, має на утриманні малолітніх дітей. Враховано позицію потерпілої, котра не наполягала на позбавленні волі обвинуваченого.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи 25 лютого 2014 року справа переглядалася судом касаційної інстанції за касаційною скаргою прокурора з підстав м'якості призначеного засудженому покарання.

Приймаючи рішення про скасування ухвали апеляційного суду, колегія суддів касаційного суду послалася на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, оскільки судом не розглянуто усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не дано оцінки правильності застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України.

Судом касаційної інстанції не було наведено висновку про неправильність застосування судами положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення несправедливого в силу його м'якості покарання.

Відповідно до положень ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді.

При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

Колегією суддів встановлено, що після проведеного додаткового розслідування обсяг пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 не було збільшено.

Тому в силу вимог ст. 439 КПК України суд апеляційної інстанції не вправі був ухвалити рішення й призначити ОСОБА_2 покарання яке належить відбувати реально, оскільки це погіршило би становище обвинуваченого.

Не вправі допустити погіршення правового становища засудженого згідно ст. 437 КПК України і суд касаційної інстанції.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України

За відсутності підстав для скасування судового рішення, у задоволенні касаційної скарги прокурора належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.