Суддя Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кульбаба В.М., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 29 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 29 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (в редакції статті, яка діяла на момент вчинення злочину) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язаних із виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарський функцій на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 лютого 2015 року вирок суду змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України в редакції закону України № 3207-У1 від 07 квітня 2011 року (3207-17) та вважати його засудженим до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з судовими рішеннями постановленими відносно ОСОБА_2, просить їх змінити.

Зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК України 1960 року, зокрема, у ній зазначається обґрунтування незаконності судових рішень, що оскаржуються.

Вказаних вимог закону прокурором не дотримано.

Прокурор, на обґрунтування заявлених вимог, вказує, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду відносно ОСОБА_2 допустився суперечностей, оскільки, уточнюючи резолютивну частину судового рішення, залишив поза увагою його мотивувальну частину.

Разом з тим, наведені доводи не можуть слугувати обґрунтуваннями допущених судами істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону (ст. ст. 370, 371 КПК України 1960 року), та підтверджувати явну несправедливість призначеного покарання засудженому (ст. 372 КПК України 1960 року).

Інших підстав для перегляду судових рішень у касаційному порядку, з огляду на положення ст. 398 КПК України 1960 року, прокурором не наведено.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути предметом перевірки у касаційному порядку.

Відмова не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у її витребуванні.