розглянула у судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року.

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2 - 4 частини 1 статті 76 КК.

Також цим вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальній справі.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 01 квітня 2012 року о 22 год. 35 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в більярдному клубі "НЛО", що розташований по вул. Щербицького, 69 у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, після сварки з незнайомими йому ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наздогнав їх біля будинку 69/20 по вул. Щербицького та вступив з останнім у конфлікт, в ході якого на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно невстановленим колючо-ріжучим предметом завдав ОСОБА_5 два удари в живіт, два удари по задній поверхні грудної клітки, один удар по плечу та один удар по сідницях, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 легкі та тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про обтяжуючу покарання ОСОБА_2 обставину - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону, зокрема положень ст. 69 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Як вважає прокурор, усупереч вимогам ст. 399 КПК 1960 року, вирок апеляційного суду при повторному розгляді справи не відповідає вимогам статей 323, 332, 334, 335 КПК 1960 року у зв'язку з невідповідністю між мотивувальною та резолютивною частинами судового рішення та формальним обгрунтуванням висновку суду про відсутність обтяжуючої покарання обставини - перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння. Стверджує про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо наявності підстав застосування положень ст. 69 КК.

Захисник ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду скасувати та залишити в силі покарання призначене за вироком місцевого суду. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, зокрема порушення вимог статті 65 КК та недотримання принципу індивідуалізації покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи і обґрунтовується сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які повно досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК у касаційних скаргах прокурора та захисника не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам статей 323, 332, 334, 335 КПК 1960 року, то вони є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року було оскаржено прокурором у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

За результатами перевірки вироку суду першої інстанції апеляційний суд із урахуванням вказівок ВССУ, викладених в ухвалі від 21 жовтня 2014 року, постановив свій вирок, в порядку, передбаченому ст. 378 КПК 1960 року. При цьому, як убачається з протоколу судового засідання, апеляційний суд провів частково судове слідство та з'ясував обставини справи, які впливають на застосування судом кримінального покарання та не перевіряв висновків місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2, оскільки в цій частині вирок ніким не оскаржувався. Свій висновок про необхідність виключення вказівки, як на обставину, що обтяжує покарання - "вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння", суд обґрунтовано зробив на підставі пояснень засудженого ОСОБА_2, який повідомив про незначну кількість вживаного ним алкогольного напою у день події, а також письмових доказах у справі. Таким чином, суд перевіривши всі доводи апеляційної скарги прокурора дійшов до правильного висновку про її часткове задоволення і постановлення свого вироку, як в частині призначення ОСОБА_2 покарання у виді реального позбавлення волі, так і можливості застосування положень ст. 69 КК.

Апеляційний суд постановляючи свій вирок щодо ОСОБА_2, в достатній мірі умотивував прийняте рішення, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 323, 332, 334, 335 КПК 1960 року, є законним та умотивованим.

При призначенні покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК, суд правильно виходив з характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, наявності обставин небезпеки для життя потерпілого, даних про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК раніше не судимий, характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, а також щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину. Крім того, ОСОБА_2 добровільно відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду і потерпілий жодних претензій до нього не має.

За таких даних, висновок апеляційного суду про можливість призначення ОСОБА_2 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК, є справедливим та обґрунтованим. Таке рішення відповідає скоєному і не суперечить загальним засадам призначення покарання, передбаченим статей 50, 65 КК.

Таким чином, підстав для призначення більш м'якого покарання засудженому ОСОБА_2, як на тому наполягає захисник у касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить, як і підстав для скасування вироку апеляційного суду за м'якістю призначеного покарання.

З огляду на викладене, вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, призначене покарання справедливим, а відтак касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та захисника ОСОБА_1 - без задоволення.