головуючого Єлфімова О.В., суддів: Животова Г. О., Шибко Л. В., розглянула в судовому засіданні 27 квітня 2015 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 січня 2015 року щодо ОСОБА_4

Вироком Цюрюпинського районного суду Херсонської області від 15 липня 2014 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

За вироком суду, ОСОБА_4 незаконно придбав у невстановленої слідством особи з метою збуту наркотичний засіб - дезоморфін, масою 0,0012 г, який 21 лютого 2014 року приблизно о 12.40 год. у парковій зоні по вул. Гвардійській в м. Цюрюпинську Херсонської області в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув шляхом продажу за 100 грн. ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_4 повторно незаконно придбав у невстановленої слідством особи з метою збуту наркотичний засіб - дезоморфін, масою 0,0052 г, який 24 березня 2014 року приблизно о 17.00 год. біля будинку № 5 по вул. Миру в м. Цюрюпинську Херсонської області в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув шляхом продажу за 100 грн. ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_4 повторно незаконно придбав у невстановленої слідством особи з метою збуту наркотичний засіб - дезоморфін, масою 0,0005 г, який 29 березня 2014 року приблизно о 15.30 год. біля будинку № 5 по вул. Миру в м. Цюрюпинську Херсонської області в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув шляхом продажу за 100 грн. ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20 січня 2015 року зазначений вирок щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на безпідставне визнання судом ряду обставин такими, що пом'якшують ОСОБА_4 покарання, та як наслідок, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за обставин встановлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Дії засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК кваліфіковані правильно.

При призначенні ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років суд першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4, який посередньо та задовільно характеризується за місцем постійного та тимчасового проживання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обставини, що пом'якшують покарання, якими визнав щире каяття та сприяння встановленню об'єктивної істини у справі.

Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, зваживши на всі враховані районним судом обставини, вказав на те, що суд безпідставно не взяв до уваги незадовільний стан здоров'я ОСОБА_4, зокрема наявність у нього тяжких захворювань, його задовільні характеристики за місцем проживання, те, що він на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК є таким, що судимості не має.

З урахуванням наведеного, а також за наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, якими колегія суддів визнала повне визнання ОСОБА_4 своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, незадовільний стан здоров'я у зв'язку із тяжкими захворюваннями та необхідність постійного лікування, та сукупності позитивних даних про особу винного апеляційний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначені обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та призначив ОСОБА_4 за розміром більш м'яке покарання у виді позбавлення волі, ніж передбачено законом.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у відповідності до ст. 419 КПК України належним чином його мотивував. Підстав вважати його незаконним чи необґрунтованим, як на цьому наполягає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Покарання, призначене ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК, відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі прокурора, відсутні.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 січня 2015 року щодо ОСОБА_4.