розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у кримінальному провадженні № 12014110130002995,

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Загальці, Бородянського району, Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судима:

- 30 січня 1997 року Броварським районним судом в Київській області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 11 липня 2001 року Броварським районним судом в Київській області за ч. 1 ст. 229-6 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 01 квітня 2003 року Броварським міським судом в Київській області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

- 19 грудня 2005 року Броварським міським судом в Київській області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 28 липня 2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України (2 роки іспитового строку);

- 01 квітня 2011 року Броварським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 30 квітня 2014 року звільнена з місць позбавлення волі по відбуттю покарання,

засуджена за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Вироком вирішено питання про стягнення матеріальної і моральної шкоди, судових витрат та про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2015 року вирок суду залишений без зміни.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24 серпня 2014 року близько 16 години ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, відкрито, повторно застосувала до ОСОБА_3 фізичне насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, що полягало у нанесенні ударів кулаками обох рук по обличчю та голові з метою припинення опору та заволодіння майном останньої, чим завдала їй легкі тілесні ушкодження. Після цього, зняла дві пари золотих сережок з вух ОСОБА_3, загальною вартістю 1 322,00 грн., та покинула місце вчинення кримінального правопорушення.

У повторно поданій касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженої, просить вирок міськрайонного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції змінити та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, при винесенні рішення не у повній мірі враховано ряд пом'якшуючих обставин, а саме: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність тяжких наслідків від незаконних дій ОСОБА_2 Крім того, на думку захисника, судами не було враховано того, що на її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з касаційної скарги, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України та доведеність її вини у інкримінованому їй злочині в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як убачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженій ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину, який відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення, обставини справи, дані про особу винної, яка раніше неодноразово судима, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, та посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання є рецидив злочинів.

Отже, суд обґрунтовано призначив покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Крім того, як убачається з копії ухвали апеляційного суду, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, належно перевірені апеляційним судом. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З касаційної скарги та доданих до неї судових рішень не вбачається інших порушень, в тому числі істотних, кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2015 року.