Головуючого Пойди М.Ф., суддів: Зубара В.В. і Кульбаби В.М., за участю прокурора Опанасюка О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 квітня 2015 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника Дідиченка О.О. на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1-

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Вінниця, судимого 08.12.1996 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців з конфіскацією майна; 04.02.2004 року - за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, звільненого 21.07.2010 року за відбуттям покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 січня 2011 року приблизно о 23 годині перебуваючи по АДРЕСА_1, після вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_3 та невстановленою слідство особою, матеріали щодо якої виділені у окреме провадження, таємно, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідство особою, матеріали щодо якої виділені у окреме провадження, заволодів майном та грошима потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 10 565 грн.

Крім того, 5 січня 2012 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 прямуючи від зупинки ім. Ющенка до будинку №107 по вул. Пирогова у м. Вінниця, після сварки із ОСОБА_4, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, завдав йому удар кулаком правої руки у обличчя, від чого той впав на землю та втратив свідомість, отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого відкрито заволодів майном ОСОБА_4 на загальну суму 1 117 грн.

У касаційних скаргах, які є однаковими за змістом засуджений та його захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства органами досудового слідства та судами першої й апеляційної інстанцій, просять скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Мотивуючи касаційні скарги скаржники зазначають про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки апеляційний суд формально розглянув доводи їхніх апеляційних скарг та не надав на них належної відповіді.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою та просив залишити її без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду окрім інших обов'язкових даних повинна бути зазначена суть апеляції, коротко викладенні пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого судом рішення. При цьому усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані й зіставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами, з тим, щоб жоден довід не залишився без відповіді в ухвалі. Частиною 2 ст. 377 КПК України 1960 року визначено, що при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, із яких апеляцію визнано необґрунтованою.

Ці вимоги апеляційною інстанцією виконані не були.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1, самим засудженим, його захисниками - адвокатами Дідиченком О.О. та Безрученком Д.П. а також прокурором подано апеляційні скарги. На обґрунтування своїх вимог скаржниками наведено змістовні доводи.

Апеляційний суд, не надав належної відповіді на доводи апеляцій скаржників. Залишаючи апеляції засудженого а також його захисників - адвокатів Дідиченка О.О. та Безрученка Д.П. без задоволення, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийняття такого рішення. Окрім відповіді на доводи захисника Дідиченка О.О. щодо однобічності та неповноти судового розгляду й суперечності висновків суду фактичним обставинам справи, та на доводи засудженого ОСОБА_1 щодо показань ОСОБА_4, якими не може бути підтверджена його ОСОБА_1 вина у вчиненні злочину, апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на жоден із інших доводів апеляційних скарг засудженого та його захисників, не сформулював належним чином висновки щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_1, не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав апеляції ОСОБА_1 та його захисників необґрунтованими, обмежившись узагальненою формальною вказівкою про правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, в ухвалі практично не зазначено суті скарг скаржників, а формально наведено узагальнені доводи скарг.

Отже, апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисників Дідиченка О.О. та Безрученка Д.П. розглянута не по суті, а зі змісту ухвали апеляційного суду неможливо зрозуміти, на підставі яких доказів вирок суду першої інстанції визнано законним і обґрунтованим.

У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити всі доводи апеляцій скаржників та з урахуванням усіх обставин справи прийняти належне рішення і викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.